З іншої сторони

Артем
Коли я побачив Ліну, я зрозумів, що ніколи не зустрічав нікого схожого на неї. Всі жінки надоїдали і липнули до мене, але ніхто з них не говорив так нахабно зі мною як вона, ніхто не відмовляв. 
Вона втекла?Втекла від моєї пропозиції? Я ніколи не робив пропозиції жінкам. Вони мені так, але я ні. І вона насмілилася відмовити. Ну нічого... Вона рано чи пізно, але дасть свою згоду. 
Я завжди отримую все що побажаю і її також отримаю,як довго вона не ховатиметься, не тікатиме, я все одно знайду її. 
—Привіт, братику! —почув я радісний голосок. -Глянь кого я знайшла. 
Я подивився і побачив Ніку, яка тримала за руку Ліну. Я здивувався. 
Вероніка моя сестра і дуже дорога мені. Я й не думав, що їй також приглянеться Ліна. Ніка ніколи не мала справжніх подруг і ненавиділа всіх кандидаток, що я пропонував, хоча мені вони також не подобалися. 
—Що скучила!? -запитав я. 
—Ні. -тихо відповіла вона. І я побачив на її лиці незрозумілу мені емоцію. Це був не страх ні. Це була схвильованість, не зрозумілісь ситуації. 
Я не знаю, що робити, як її змусити все-таки погодитися. Здається, у неї є подруга, яка дуже близька з нею. Якщо не помиляюся, у цієї подруги батьки є моїми партнерами по давній угоді. Все. я знаю, що робити. 
—Якщо ти не хочеш проблеми своїй подрузі, ти погодишся на мою пропозицію. -сказав строго я, подивившись у її очі. І знаєте, що я там побачив? Сум, розпач і навіть злість. -Ну... І? Твоя відповідь... 
—Я згодна. 
—Ось і чудово. Поїхали знайомитися з батьками. -сказала Ніка. От сестра! Я думав в неї не такий характер, як у мене, але ж ні все-таки гени дають про себе знати і вона не сильно мені поступається. 
Я подивився на Ліну і побачив страх. Я думав, що вже не побачу у цій сміливій дівчина цього почуття. І доки вона не оговталася повів її із кабінету до машини.