Другий подарунок долі

       Одного дня Тосько і Хуан, сидячи на їхньому звичному місці, спотерігали за тим, як ластівки вчать літати своїх маленьких чад. У цей час до підвіконня наблизилася величезних розмірів істота, яка ніжно погладила кота по голові і заговорила.

    − Потерпи, котику, ще трішечки і ми поїдемо на дачу. Там ти погуляєш, наберешся сил, розважишся.

        Хуан відреагував на неї дуже своєрідно: перекинувся на спину, піджав лапи, а істота почала гладити його по животі.

        − Ох ти ж мій красунчику, мазунчику..., − промуркотіла вона.

        Коли ритуал закінчився й істота щезла, Хуан знов став звичайним котом, якого знав Тосько.

        −А це хто? − спитав він. У павучка зовсім не залишилося  терпіння на правила хорошого тону, його діставала допитливість і... трохи ревність.

        − Це – мама, − спокійно відповів той.

        − М-м-ма-ма? − ледь видусив із себе Тосько. − У тебе така мама?

        −Яка? Що не так з моєю мамою? − у голосі Хуана з’явилися нотки роздратування.

        −Ні-ні-ні, з нею все гаразд, − постарався виправити безглузду ситуацію, в яку потрапив, павучок. – Вона прекрасна... Так тебе любить. Просто вона незвичайна, не така, як ти.

        −Ну, вибач, іншої у мене немає. І вона справді дуже мене любить: нічого для мене не шкодує, купує мені найкращий корм, стежить за моїм здоров’ям, моєю гігієною, розчісує моє хутро, чухає мене по спині і за вухами, це так приєм-мур-р-р-но. Я б навіть сказав, що вона найкраща  у світі мама.

        −Ну, звісно, ти, безперечно, правий:  твоя мама – найкраща. А для мене – моя найкраща, а для цих ластів’ят – їхня мама найкраща, як тобі така думка?

        −Думаю, що вона  правдива, − згодився Хуан.

        – А вона казала, що  ви скоро їдете на дачу?

        −Ти ж чув, щось таке вона й справді казала.

         − Послухай, друже, мені тут без тебе буде нудно. А ти б не попросив  взяти на дачу й мене?

        Хуан загадково посміхнувся  і відповів:

        −Гадаю, це зайве. Просто поїдеш зі мною, у моєму чемодані, якщо вже так хочеш.

        Тоськовим радощам не було меж. Правда ж, до такого повороту подій потрібно ще підготувати й свою маму.