Третім будеш?

Веселі трудові будні

Вона ще щось дивне й образливе говорила, переходячи на крик. Не мало сенсу слухати її ревниві фантазії.  Мабуть, треба було подзвонити Максові. Як ревнива жінка. От як ця. 

Хоча що він зробить через телефон? Зараз ця істеричка полізе битися, от же ж сором який. І так уже на нас пів базару дивиться.

Зараз баба Галя з пиріжками й салатом прийде, обід на замовлення принесе. Побачить цей кошмар, і весь базар взнає в мілких подробицях, як мене відлупцювали через чийсь балкон, забитий кавунами.

Добре, хоч не вийде у неї у волосся вчепитися. У самої он зачіска на довге волосся, ще й лаком зверху полита. Як схопити та тримати на відстані витягнутої руки, то може хоч очі не зможе видряпати. А то он як себе накрутила - червона вся, дихає нерівно. Зараз тиск скаконе, і швидку доведеться викликати.

Я уже гортала список номерів в телефоні, щоб хоч попередити Макса про скандал, але необхідність турбувати партнера раптом відпала. 

От і чудово. Не маю найменшого бажання виглядати ревнивою жінкою і робити з партнера посміховисько.

І доля винагородила мене за правильні наміри. На сцену театру воєнних дій наче з неба спустився світлий янгол. Ну якщо так можна про нього сказати.

Тобто насправді раптом наче з-під землі вигулькнув пацанчик у спортивному одязі й такій оливковій панамці, майже як та, що у мене вдома лежить на почесному місці. Хлопець з себе малий, щуплий, але жилавий. А чорні очі блищать і так зиркають пращуром - зразу видно, такому палець у рот не клади, як тобі  самому той палець ще потрібний.

- Жіночко, давайте не будемо кричати. - сходу почав перебирати ініціативу на себе мій чорноокий рятівник, на сантиметр припіднявши панамку над кучерявою головою -  Які у вас претензії? Відійдемо і поговоримо отут, у тіньочку. Вас обвішали? Може продали щось спорчене?  Неправильно дали здачу?

Жіночка, на мій превеликий подив, тут же забула про мене й повернулася розпашілим обличчям до хлопця.

Затараторила швидко, наче з кулемета, Все те ж саме, тільки в довгій версії з повторами й охами-ахами.  Може боялася, що її перебиватимуть? Ну і звісно не забула додати про ні кожи, ні рожи, ні іншого жіночного, а відбиває чужих мущин. 

Я слухала про себе на біс зі справжнім задоволенням. Це ж треба, яка я рокова красуня й жінка-вамп.

Приємно, що не кажіть. Варто було вийти зі звичного середовища і зони комфорту, як тут же мене високо оцінили. 

Й одразу через мене сталася он яка драма, ревнощі й балкон весь у кавунах.

Ото мені щастя. Двоє прикопати мріють, один теж сумнівної поведінки, ще й самого можуть прикопати, а цей палкий залицяльник безробітний і живе коштом якоїсь крикливої тітоньки. Що мені ще доля приготувала, палке кохання  якого покидька або збоченця подарує наступного разу?

Сама заздрю собі й  своїй популярності. Відбірні ж кавалери, один за одного кращі. Ха!

Тітонька з кулеметною швидкістю строчила щось на вухо моєму рятівникові, раз у раз оглядаючись на мене через плече та показуючи пальцем кудись у бік сусідньої висотки. 

Пацанчик зрідка вставляв  у її короткі паузи своє бубубу, теж оглядаючись на сусідню висотку. На мене підкреслено не звертав уваги. Не те щоб оглянутись - оком не повів. Вони вдвох неквапливо віддалялися й скоро пропали з зони видимості.

До мене підійшов черговий дядько, попросив вибрати кавуна й дві дині, найсолодші -  в онука ж бо день народження, не можна дитину засмучувати в такий день.

Я згідливо покивала головою, вибрала товар з найсухішими хвостиками й найжовтішими плямами, побажала онукові здоров’я й усякого щастя, подумки підраховуючи, скільки ж у нього онуків і чому у них щодня день народження.

Дядько статечно подякував, взяв здачу й пішов. А на його місці наче з-під асфальту вигулькнув той самий пацанчик, що так технічно відвів від мене страшну й ревниву небезпеку.

- Ну шо, малиха, будеш дОлжна.

Та хто б сумнівався, що буду. Аби ж не дуже багато. Але я все ж була по-справжньому вдячна.

Він посміхнувся якось хижо, вишкіривши дрібні жовтуваті зуби й сплюнувши крізь них кудись дуже далеко й не прицільно. Він явно хизувався й загравав. Але все одно було видно - він ще дитина. Ну для мене дитина. Я ж порівнювала з колишнім коханим і Максом.

А так він тут явно не остання людина, хоч явно під кимось ходить, а під ним майже нікого. І все в нього добре, пацан впевнено іде до успіху. І скоро злетить по кар'єрі.

Втихомирити ту тітку - ого який скіл треба мати. А він має. Визнаю й підтверджую.

- Буду дОлжна. - легко згоджуюсь - Тебе як звати? 

Завжди питайте людей, як їх звати. Їм страшенно подобається, коли їх питають про таке й потім кличуть на ім’я. Не знаю, чому. Імен значно менше, ніж людей. І нічого ці імена не означають. Одного Васю від іншого  за ім’ям не взнаєш і не відрізниш від будь-якого Сірожи.

От індіанці знаються на цьому. Бізон Що Сидить або Великий Змій - то тобі не Вася.

Хлопець помахав перед моїми очима рукою, до речі не дуже чистою.

- Пробач. - виринаю з нірвани. -  Я перелякалася, дякую тобі. Все прослухала,  згадувала, як вона на мене кричала.

Вчіться, мої любі. Просто повторюйте за мною в будь-якій невизначеній ситуації.

Отак завжди й робіть, коли ви дуже мале створіння. Нехай великі створіння, що вас захищають за гроші чи з власної доброти, бачать, що вони зробили не тільки гарну роботу, а ще й добру справу. Тоді їм захочеться вас захистити не тільки з обов’язку. Хоча насправді їх  бажання опікуватись чужими проблемами все одно безмежним не буде. 

Бо то по роботі, а не з власної волі.

- Ги. Ти хоч чула, що я - Бурий?

Отак. Майже Чингачгук Великий Змій, а не Сірожа. Бурий - то точно не колір. Це характер. До речі, здається мені, що саме поганий характер. А пацанчик поводиться чемно. Гм.

- Ага, Бурий, я запам’ятала. Як захочеш кавуна чи диню, не питай дозволу - сам вибери. Я в цьому ні бум-бум.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше