X

X

На наступний день, як і планувалося, о сьомій вечора Христина поїхала на зустріч з Домінікою Орлик.

Міський парк в будні дні був малолюдних, тому і ідеальним, для подібних зустрічей. Домініка виявилася милою дівчиною в синьому пальті і яскравими блакитними очима. Подружка Лорени помітно нервувала в розмові, і постійно смикала ремінь від сумочки. Христина ж діловито дістала блокнот, ручку і спокійно вела бесіду:

- Домініка, я трохи ознайомилася з усією історією, але що Ви можете сказати про Роланда, хто він взагалі?

- Роланд - син французького компаньйона дядька Давида. Я особливо багато про нього не знаю, більшість зі слів Лори. Він приїжджав. Хороший хлопець: веселий, чемний такий, йому дуже подобалася Лорена. Він кликав її з собою, але Лора і чути не хотіла. Розповідав, що вчитися на юриста і паралельно займається з матір'ю благодійністю. У батька Роланда велика юридична компанія, де він незабаром буде працювати. Лорка, його вигнала, через дядька Давида. Він наговорив, що його дочка набиває собі ціну, і насправді пищить, хоче бути з ним.

- Це тобі Лорена розповіла?

- Ні, Роланд. Коли заходив до інституту попрощатися. Зізнатися, хлопчина був у подиві, чому закохана дівчина так грубо прогнала його.

- Сварка між ними могла стати причиною зникнення?

- Що Ви? Лорі було паралельно. Вона планувала, коли все вщухне, попросити у Роланда вибачення й запропонувати свою дружбу.

- У Вас немає випадково його номера?

- Є, але візитка дома. Я ввечері Вам скину повідомленням, якщо потрібно.

- Так, буду вдячна. А мати Лорени була в курсі про приїзд?

- Начебто ні. Давид пообіцяв тітці Маші не тиснути на дочку. Ой, і влетіло б йому.

- Ви чули щось про Вералію, Даніеля, Велиславу? - підгледіла імена в блокноті.

- Не багато, здебільшого про таємничу Вералію, з якою так і не познайомилася. Лора говорила, що Віра допомагає їй уникати страшних снів і розуміє, як ніхто інший. Вони познайомилися в церкві. Лора часто бувала в храмі останнім часом.

- А як Вералія допомагала?

- Гадки не маю чим вона могла допомогти.

- До якої церкви Лорена ходила?

- Я пару раз підвозила її на околицю міста, там лише храм імені Миколи Чудотворця. Лора говорила, він їй снився. Ніби там вона відчуває себе в цілковитій безпеці.

- Зрозуміло. Снився значить, - задумалась. - Більше про цю подругу Ви нічого не знаєте?

- На жаль, ні. Вона багато Вам би розповіла. Лора більшість з нею спілкувалася останні місяці.

- А що їй снилося?

- Вона взагалі дуже нервова стала. Говорила, що їй сниться всяка гидота, що вона боїться спати. Часто ховала під одягом синці, подряпини і навіть укуси, що, за її словами, отримувала уві сні.

- Таке можливо? - скривилася слідча.

- Я дуже турбувалася за її стан. Скажу Вам, що синці та рани були солідними. Її потрібно було відразу полікувати, ще коли тільки все почалося.

- А коли все почалося? З чого?

- Ще в травні почалися її кошмари. Якось я заїхала до Зарецьких, без попередження, на вихідні. І застала Лору у мокрій постелі перелякану до смерті. Бідолаха розповіла, що їй снився кошмар, де вона тонула у річці. Мовляла, що її врятував хлопець в білому, її янголом-охоронець.

- Ви бачили її ліжко? Може їй здалося?

- Ні, я бачила. Більше того, я допомагала його сушити, потайки від тітки Маші. Як би Лорка їй це пояснила? Хоча я і сама не розумію.

- Тоді Ви вперше побачили її синці?

- Так. На ногах були сліди, ніби від мотузки, - здригнулася дівчина. - Кошмар, як страшно згадувати.

- А що їй снилося ще?

- Якісь тварюки і гидота всяка. Одного разу вона розповіла, що у вісні тікала лісом від великого пса. Сховалася на дереві, яке почало горіти і їй довелося злізти, коли собака зникла. Лора блукала лісом доки не зустріла хлопця з оголеним торсом. Підійшовши до неї красунчик почав приставати. Спочатку їй подобалося, а потім вона сказала, що не може, що це дуже швидко. Ну Ви розумієте, про що я? Вона не була ще з чоловіком, - трохи ніяковіючи.

- Я знаю це.

- Так ось, він почав шепотіти на вухо, щоб вона віддалася йому і пішла з ним в низ, що він подарує їй всі багатства світу земного і інших світів. Лорка хотіла відійти, але не могла. Злякавшись, вона почала кликати на допомогу Руслана, але почувши його ім'я, незнайомець шпурнув її на землю. Його руки збільшилися і стали слизькими, а очі загорілися полум’ям. Вона не могла рухатися, а він почав рвати на ній одяг. Раптово ніч змінилася днем. З'явилося три людини в білих балахонах, які врятували її.

- Ви так добре пам'ятаєте її сни?

- Я добре запам'ятала цей, бо записала його для розшифрування. У мене є знайома ворожка. Знається у снах, точніше зналася. Померла в той же день, коли я до неї зібралася йти. А про сни Лора більше з тих пір мало говорила.

- Скажіть, може вона цікавилася магією, або ще чимось таким?