Трибунал або судилище

Без батька

Мама говорила нам у дитинстві, що батько наш – військовий, танкіст, воював у Фінскій війні та у Велику Вітчизняну війну та загинув на фронті як герой. Ми були горді за нашого батька, бажали бути таким, як він.

З мамою було добре – вона нагодує, вдягне, захистить, підкаже, коли щось незрозуміло у цьому складному житті.

Щоби підтримувати у нас благородну пам'ять за батька, мама часто відправляла нас на Батьківщину батька, у село Іванівку Кіровоградської області на Україні, до його рідних: його батька, нашого дідуся по батьку -- Новохатька Микити Григорович, його мами, нашої бабусі по батьку, Новохатько Зінаїди Василівни, його сестрам, нашим тіткам Новохатько Валентині Микитівні, Новохатько Надії Микитівні. Тут ми провели не один літній місяць свого життя у родинному теплі та затишку. Мама працювала й могла тільки інколи приїхати до родичів, щоби привезти чи забрати нас.

Наш дідусь, по мамі – Баліцький Олексій Гаврилович, воював у Першу Світову війну, як говорила мама. У рідному селі Кісілівка його поважали за грамотність та розсудливість. Він був вибраний головою сільської ради та довго працював на цій посаді, але коли він відмовився розкуркулювати односельців, його зняли з посади голови Кісілівської сільської ради та зобов'язали переселитися в інший район, село Іванівка. Прийшлося дідусю з родиною у складі він, дружина та десять дітей (п'ять синів та п'ять дочок) приживатися на новому місці. У Іванівці дідуся призначили завідуючим заводської крамниці. Його дружина, наша бабуся по нашій мамі, – Баліцька Секлета Іванівна все життя присвятила вирощуванню та вихованню своїх дітей: Андрій, Марія, Микола, Зінаїда, Петро, Олена, Іван, Ганна, Олександр, Ярина. Нас також завжди приймали родичі по мамі: тітки Марія, Зінаїда, Ганна, дядьки Іван, Олександр. Інших двох наших дядьків по мамі, Андрія та Миколу, 1941 року розстріляли фашисти, а дядько Петро загинув на фронті.

Наш дідусь, по батьку – Новохатько Микита Григорович також воював у Першу світову війну, нагороджений медаллю Святого Георгія IV ступеня за відвагу та мужність при захисті Вітчизни. Наш рід зберігає цю медаль як дорогу для всіх нас реліквію. 1925 року вони всією сім'єю вступили до сільгоспартілі.



viksno

Відредаговано: 21.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись