Тринадцять

Глава 17

Прокинувшись вранці, я відчула, що мене все ще обіймають, обернулася та побачила Скілура. Ми лежали практично так само, як і перед тим як заснути. Потім я згадала про спробу мене вбити, і мені захотілося дізнатися, кому ж потрібна моя смерть. Але окрім Скілура, в кімнаті не було більше вірів. Я захотіла встати, тому почала акуратно прибирати з себе руку Скілура, але очевидно не достатньо акуратно, адже Скілур прокинувся. Ми одразу побажали один одному гарного ранку, і я вже хотіла вставати, як Скілур ухопив мене за руку, та зробив так що я впала на ліжко. Потім він навис наді мною, однією рукою провів по щоці та сказав:

- Вибач мені, Еріко, за те, що я вчора говорив, просто мене дратувало, що в тебе багато вірів, і може бути ще більше. Ті, хто в тебе є зараз не дуже сильно дратують на відміну від тих, хто ще може бути. Але вчора я зрозумів наскільки для мене важливо, щоб ти була живою, і з тобою все було добре. - і Скілур поцілував мене, не чекаючи на відповідь. А потім перервавши поцілунок, поглянув на мене, і саме в цей момент постукавши у двері, до покоїв увійшли Дараявауш та Адонірам. Я одразу піднялася, зіскочивши з ліжка, Скілур також. Мої перші віри одразу привіталися, а також Адонірам хмикнув та сказав:

- Скілуре, зараз ранок, і скоро до кімнати можуть увійти служниці. - і як тільки я це сказала, до покоїв увійшли Дараявауш та Адонірам. Я одразу піднялася, заскочивши з ліжка, Скілур також. Мої перші віри одразу привіталися, а також Адонірам хмукнув та сказав:

- Я бачу ми вам завадили. - і я одразу почала говорити у відповідь:

- Ні, звичайно не завадили, ми саме збиралися вставати. - але по посмішці Адонірама, я зрозуміла, що моїм словам не повірили. Але далі розмову продовжив Дараявауш:

- Ми прийшли розповісти про те, що дізналися від того, хто пробував тебе, Еріко, вбити. - після цих слів, я одразу почала дуже уважно дивитися на Дараявауша, показуючи тим самим, що я його уважно слухаю. І Адонірам почав розповідати, що вони дізналися:

- Ми дізналися, що вбити тебе спробував наг, один із роду Ліноха, і звати його Дамир ока Ліноха. Йому наказав Анісій дуа Ліноха, один із синів нинішнього голови клану, та вір емепели Пульхерії. - а далі продовжив Дараявауш:

- Але єдине, що ми можемо зробити - це покарати самого Дамира. Оскільки якби він не пішов виконувати наказу Анісія, його самого б чекала смерть за непокору, та невиконання наказу того, хто займає вище становище в роду. Кланґкуна ми не можемо покарати, адже немає слідів його причетності, до того ж він свекор емепели Пульхерії, та дід ентенни Нігослави. Анісія ми ж взагалі не можемо навіть зачіпати, адже він вір емепели Пульхерії, і навіть якщо він винен ми не можемо його покарати. Вирішувати долю ніґусета Анісія може лише емепела Пульхерія, але ми навіть поскаржитися не можемо на нього, адже окрім пам'яті Дамира в нас більше немає доказів. І нам просто можуть сказати, що хтось зробив ілюзію Анісія, та вирішив його підставити, а нас просто звинуватять в наклепі. І тоді вже обмеження як покарання за наклеп дістанеться нам, обмеження буде таким, яке вирішить зробити емепела, адже вбити нас не можна.

Я вислухала все, що мені сказали, та відповіла:

- Оскільки до емепели Пульхерії звертатися не можна, потрібно вирішувати все самим. До того ж нам не відомо, чи то сама емепела наказала мене вбити, чи це ініціатива самого Анісія. Тому потрібно, щоб біля мене весь час хтось перебував. Той, хто буде мене оберігати, і матиме змогу мене захистити, і це має бути той, кому ми довіряємо.

Після мене заговорив Адонірам, Скілур як я помітила, при моїй розмові з кимось із вірів, знову мовчав та слухав.

- Ми теж над цим подумали, та обговорили між собою. І ми вирішили, що охороняти тебе будуть путери Рімас та Сольвейг, тим паче, що вони тебе вже врятували. Але охороняти вони тебе будуть після церемонії укладання шлюбу, адже нам непотрібні непристойні плітки про тебе та путерів князівства Кірфід. Тому до того моменту, коли вони стануть твоїми вірами, охороняти тебе будуть Інісмей та Скілур. Я та Дараявауш не можемо тебе охороняти, оскільки ми є кхосанами, а довірити твою безпеку комусь сторонньому ми не можемо. Але ми не запитали Скілура чи він згоден, тому. - і Адонірам поглянувши на Скілура запитав: - Скілуре, ти згоден весь час до того моменту, коли путери Нерайд стануть вірами нашій віріні, охороняти Еріку? - Скілур же весь випрямився, став серйозним, і так само серйозно і відповів:

- Звичайно я згоден охороняти Еріку, адже вона моя віріна, я не можу дозволити, щоб з нею щось сталося. Тому я весь час буду поряд із нею, до того моменту, коли путери Рімас та Сольвейг стануть її вірами та самі попіклуються про безпеку Еріки.

Далі знову заговорив Дараявауш:

- Гаразд. Сьогодні ми перемістимося в князівство Кірфід, і сподіваюся за декілька днів відбудеться церемонія укладання шлюбу. А зараз збирайтеся, через декілька хвилин прийде Інісмей, і ти, Скілуре, зможеш теж вдягтися як потрібно.

І тут в мене виникло запитання:

- А що буде з Дамиром? - і відповів мені Адонірам:

- Поки що він буде у в'язниці, в мене в князівстві. А його подальша доля буде вирішена пізніше, чи можливо в тебе, Еріко, є якісь варіанти?

- Ні, наразі немає.

А потім Дараявауш та Адонірам вийшли з кімнати. Увійшли служниці і я почала збиратися. Збиралася я не довго, адже ніяких офіційних подій з безліччю гостей не було. І десь на середині моїх зборів Інісмей замінив Скілура.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше