Глава 17

Розалія

На сьогоднішній вечір я відкинула всі погані думки про колишнього, всі негаразди, а вирішила просто відпочити та нарешті насолодитися днями в Лос-Анджелесі. Адже не кожен день я приїжджаю сюди.

- Як настрій? - запитала Лілія.

Ми сиділи за одним зі столиків і пили коктейль з дівчинкою, поки хлопці пішли підкорювати танцпол. Я не могла відвести погляду від Перскотта, чомусь дивилася виключно на нього. А він у свою чергу, часто поглядав на мене, що звісно ж, було приємно.

- Настрій супер. - посміхнулася та подивилася все ж на блондинку. - А ти як? Як тобі взагалі прийшла ідея піти сьогодні сюди?

- Та прийшла до себе додому і зрозуміла, що мені нудно. А потім зайшла у Інстаграм та побачила твою сторіс, тоді мені прийшла ідея запросити вас сюди. - розповіла Лілія та відпила свій коктейль. - Що у вас з Перскоттом?

Питання мене не сильно здивувало, тому що вже не перший раз мені його задають. Я лише закотила очі.

- Чому всі це в мене запитують? - трохи роздратовано запитала я та швидко глянула хлопця, який дивився на нас, немов відчував, що ми говоримо про нього.

Я помітила те, як класно він рухався. Плавно, енергійно та мелодійно - ось як. Можливо він колись займався танцями?

- Напевно тому що помітно, що щось та є між вами. - знизила плечима дівчина.

- Не знаю. Між нами лише дружба нічого більше. - чомусь ці слова далися мені тяжко.

Я опустила погляд, бо Лілія почала пильніше дивитися на мене і я не хотіла, аби вона побачила те, що я сама сумніваюся у своїх словах.

- Пішли потанцюємо. - натомість вона взяла мене за обидві руки і потягнула танцювати.

Я встала і пішла за нею. Ми стали поруч з хлопцями та віддалився музиці.

- Гарно танцюєш. - звернулася я до Перскотта, який стояв з правого боку від мене. - Колись займався танцями?

- Та ні. - посміхнувся він. - Це все дискотеки мене навчили.

Я ширше посміхнулася та кивнула,, але раптом музику вимкнули.

- Що за чорт? - не зрозуміла я та вигнула брову.

- О-о-о я знаю, що це! - почули ми всі Лілію та обернулися до неї. - Тут кожного вечору влаштовують усілякі конкурси. Цікаво, що буде сьогодні.

Що ще за конкурси? Колись в мене був досвід у конкурсі на дні народження одногрупниці. І що? А те, що той конкурс з стаканчиками на якому мені випало побачення з Перскоттом, якого ще не було...Я раптом це усвідомила і зрозуміла, що буда б не проти, аби це побачення все ж відбулося. Господи, чула б себе я, коли тільки познайомилася з цим хлопцем! Не повірила б точно!

- Всім привіт! - заговорив хтось англійською у мікрофон. Всі обернулися на сцену, де молодий хлопець говорив. - Раді вітати всіх вас у нашому клубі! Сьогодні пропоную влаштувати день романтики. І так, - чоловік загадково посміхнувся. - Зараз кожна дівчина обернеться праворуч і з тим хлопцем, який стоятиме там, вона мусить станцювати повільний танець. Розвиваємося на пари!

Я обертаюся праворуч і мені посміхається Перскотт. Чорт! Другий конкурс у моєму життя та вдруге в мене він пов'язаний з цим хлопцем. Ну що за?

- Це вже не вперше. - сказав американець. - До речі, про побачення я пам'ятаю. - підморгнув мені.

Він справді про нього ще пам'ятає? Я думала він вже й забув.

- Неочікувано, що ти пам'ятаєш ще. - визнала я та підійшла ближче до нього.

Краєм ока я помітила, що Лілії випав Макар, а Кирило став поруч з якоюсь незнайомкою.

- Я пам'ятаю все, що пов'язане з тобою.

Ці слова просто вели мене в ступор, шок, здивування і все разом. Ці слова такі приємні...Блін...Невже я закохуюся? Цього я боялася найбільше! Після першого невдалого кохання, друге починати не сильно хочеться, але ж серцю не накажеш.

Перскотт кладе руку мені на талію від чого там одразу стає спекотно, другу бере у свою долоню. Я ж кладу іншу руку йому на плече і дивлюся в його очі. Такі гарні. Він сам гарний. Його волосся, очі, губи, тіло - все ідеальне. Як таке може бути? Раптом заграла повільна музика і всі почали танцювати. Ми теж. Ми мовчки дивилися один одному в очі й танцювали. Я не могла припинити швидше биття свого серця. Воно немов кричало про щось.

- Ти така гарна. - раптом сказала американець з ледь помітною посмішкою.

- Дякую... - посміхнулася я. - Перскотт...

- Що?

- Що між нами? - запитала я. Це питання стало здивуванням для Скотта, та й для мене теж. Не знаю чим я керувалася, коли промовила його вголос.

- А як ти вважаєш?

Як я вважаю? Та я взагалі не знаю! В-з-а-г-а-л-і.

- Без поняття... - промовила, не в стані відірватися від його очей, а також губ, на які упав мій погляд.

- Я теж.

В наступну секунду він мене поцілував. Швидко нахилився, що я навіть не встигла зрозуміти, що він збирається зробити. Хлопець цілував мене на цей раз не так ніжно, а більш напористо, так немов хотів знайти в цьому поцілунку відповідь на моє запитання. Я відповіла йому поцілунком. Поклала руку йому на шию та притягнула його ще ближче. Як же я чекала цього моменту! Коли нам забракло дихання ми відсторонитися один від одного, але щойно вдихнули нову порцію кисню, знову припали губами один до одного в поцілунку. Проте, нас зупинили пари, які ще досі танцювали. Ми з Скоттом глянули один на одного і лише очима зрозуміли, що час повертатися в номер. Нікому не сказавши, ми побігли до номеру, сміючись, цілуючись і посміхаючись. Я насолоджувалася цим моментом і мені навіть почало здаватися, що це сон. Не може ж такого бути зі мною...Але це справді відбувалося. Щойно ми зайшли в номер, Перскотт накинувся на мене з пристрасними поцілунками, він цілував, немов звір, який так давно чекав цього моменту.