Глава 19

Перскотт

Що може бути краще, ніж нарешті зізнатися дівчині у своїх почуттях і мати змогу бути щасливими? Правильно, нічого. Це відчуття ейфорії, щастя та впевненості не зрівняти ні з чим. Я так довго намагався приховати почуття, бо вважав, що вона нічого не відчуває до мене, що тепер просто вдячний собі, адже цього всього могло б не бути.

- Так не хочеться, аби цей день закінчувався. - промовила Роза.

Ми лежимо у мене на ліжку та просто розмовляємо. Цей спокій, коли ви можете просто лежати поруч і є кайфом.

- Не хвилюйся, у нас буде ще багато побачень і щасливих днів. - поцілував її у скроню. Вона мило посміхнулася.

Я глянув у вікно, на вулиці вже ніч, завтра пари. Ех, так не хочеться. Моя воля, я б нікуди не пішов, а просто цілий день провів би в ліжку з Розою.

- Перскотт...хто ми одне одному? - раптом запитала дівчина та подивилася мені в очі.

- Хм, а як ти хочеш? - лукаво посміхнувся та прибрав пасмо волосся, яке впало на обличчя красуні.

- Ти мені не пропонував бути твоєю дівчиною, тож...

Ай справді. Не думав, що це їй так важливо. Я встав, сів на ліжко, взяв дівчину за обидві руки та подивився в її чудові очі, які зводили мене з розуму.

- Розалія, чи готова ти бути моєю дівчиною? - я з нетерпінням чекав відповіді, але вона немов спеціально дратувала мене.

- Ну не зна-аю. - протягнула та задумливо глянула на стелю. - Думаю так.

Не думав я, що ця відповідь викличе в мені таке щастя, я одразу ж поцілував свою дівчину, свою троянду.

- Моя троянда. - промовив між поцілунком.

- Твоя. - кивнула Роза.

***

Зранку ми прокинулися вчасно, аби не запізнитися на практику. Довелося будити Розу, через що я отримав стусана. Що ж, варто звикати, якщо я хочу, аби вона була моєю girlfriend.

- Я пішла переодягатися. - швидко сказала дівчина, коли нарешті прокинулася і прийшла до тями.

- Окей. - я поцілував її.

- Ну, Ско-отт, якщо ти будеш мене цілувати, то я не зможу піти. - з посмішкою сказала вона, не приминяючи цілуватися.

- Я так і планую. - підморгнув.

Але все ж вона викралася з мого "полону" і пішла переодягатися. Я ж пішов спочатку у душ, а вже потім приступив до одягу.

Вже через п'ять хвилин я був готовий іти, але ясна річ, Роза це тільки починала збиратися. Дівчата, що ще тут сказати? Тому я сів на ліжко і вирішив заглянути в телефон. Нічого цікавого, лише Джейк лишив мені своє фото з якоюсь новою дівкою і підписав: "Глянь яку кралю знайшов". Я закотив очі. Ця "краля" далеко не зрівняється з Розою, одразу подумав.

- Я готова! - через півгодини сказала Роза, тому я вийшов з кімнати і зустрів її біля дзеркала.

Дівчина одягнула легеньку жовту сукню у крапинку та біді кросівки, я посміхнувся, тому що сам ж одягнув білі шорти до колін, жовту футболку і біді кросівки.

- Мені здається, що ми навіть мислимо однаково.

Розалія повернулася до мене і глянула на мій одяг, потім посміхнулася та поцілувала мене.

- Схоже на це.

***

Розалія

Ми йшли до "університету" тримаючись за руки. Мені так не хотілося йти кудись. Для чого? Можна ж було просто лишитися в номері! Але ж ні! Ще й засмучує те, що нам доведеться розійтися на деякий час, адже ми на різних факультетах і відповідно різні пари. 
Прийшовши до цієї будівлі, ми підійнялися на потрібний поверх і одразу пішли до "кімнати сховку", аби взяти необхідні речі для пари.

- Ми сьогодні будемо, до речі, складати ескіз одягу вже. - похвалилася я, беручи планшет з усіма підручниками у якому ми й будемо малювати ескіз.

- Круто. - визнав мій хлопець. Як гарно звучить!

Поки ми брали речі до нас зайшов Макар. Я обійняла його, а Скотт потиснув руку.

- Привіт! Як ти? - одразу поцікавилася я.

- Все супер. - кивнув друг та підійшов до свого шкафчика. - Чому ви не відповідали цілі вихідні? - запитав він, але я чула, як він посміхався.

Макар не тупий і не сліпий, тому він точно помітив, що між нами з американцем щось відбувається.

- Ну...ми пара. - посміхнулася я та глянула на Перскотта, який посміхався мені.

- Так і знав! - крикнув Мак та обернувся до нас. - А я казав тобі, що ви будете класною парою! Я був правий! О так!

Я посміхалася, бо розуміла, що він правий. Макар перший помітив який зв'язок між мною і американцем. А я вперто цього не помічала, але все ж, щось змусило мене нарешті зізнатися у почуттях і собі, і йому.

- О, час на пари. - сказав Мак, щойно пролунав дзвінок. - Я пішов, а ви тут прощайтеся. - та підморгнув.

- Не хочу розходитися. - зізналася я та підійшла до хлопця.

Він одразу поклав вільну руку мені на талію та поцілував мене.

- Це ненадовго, тому...постарайся вижити там без мене. - підморгув та відпустив мене.