Троянда кохання

Глава 27

Розалія

- Той, хто стояв під твоїми дверима, коли я прийшов.

Що? Здивовано округлила очі. Хто це? Хоча, дурне питання, ясна річ, що це Артем. Що він там робив? Вони говорили? Господи! Нервово опустила, а потім підняла погляд на Перскотта, який виглядав абсолютно спокійним, але його вилиці, які були сильно напружені, видавали його.

- Тобто? - притворилася дурненькою.

- Розо, я бачу, що ти знаєш. І він мені дещо розповів.

Що Артем міг наговорити Перскотту? Долоні спітніли, серце швидко забилося, а грудна клітина стала частіше підійматися. Страх. Страх, що зараз я можу втратити свого хлопця.

- Це був твій колишній. - не здивував мене Скотт, я лише нервово кивнула. - Він сказав, що вже давно спілкується з тобою. Ще з того моменту, як ми були в ЛА. Сказав, що він усіма силами хоче повернути тебе і він впевнений, що йому це вдасться. - Перскотт говорив, а його голос надривався. Хлопцю будь складно.

- Ідіот. - прошепотіла я, аби американець не почув.

Артем придурок. Він спеціально сказав так, аби посварити нас з Перскоттом. Але, дуже сподіваюся, що йому це не вдасться.

- Нічого не хочеш мені сказати? - більш грубо запитав Скотт.

- Він... - я не могла підібрати слів. Було складно описати всю ситуацію. - Я розповідала тобі, що буда вагітна від нього, але втратила дитину. - не підіймала погляд на нього. - Він дізнався про це і звинувачує мене. Кожного дня він або пише мені, або приходить сам. Але я не пускаю його в квартиру. Йому щось потрібно від мене, але я не знаю що.

- Чому ти не розповіла мені цього? Не сказала, що він досі не відчепився.

- Не знаю...це моя проблема і я не хотіла, аби ти постраждав через мене або встояв туди, куди не треба. З усіма своїми проблемами я завжди справлялася сама, тому і тут так само. - щиро зізналася.

Перскотт взяв мої руки у свої та змусив подивитися на нього. В його очах я побачила лише турботу і кохання. Невже він не злиться на мене?

- Я мав би злитися на тебе, але кохаю сильніше. І тепер ми разом. Тож і проблеми маємо вирішувати разом, ти зрозуміла?

Кивнула.

- От і чудово. - хлопець обійняв мене. Я поклала голову йому на плече і заспокоїлася. Ніщо не здатне розлучити нас.

Ми поговорили. Просто поговорили і Перскотт пішов до себе додому. Мені стало легче, коли і мій хлопець дізнався про Артема, але...я відчувала сором сама перед собою за те, що розповіла йому і втягнула його в це. Взяла чашку з чаєм і сіла на диван. Увімкнула телевізор по якому йшла якась передача, але я не дивилася її. Перебувала у своїх думках і сумліннях. Який буде наступний хід Артема? Зараз я зрозуміла лише те, як він дістав мене! Наступного разу, коли він прийде я з'ясую, що йому потрібно і покінчу з цим. Потрібні гроші - віддам, аби лиш відчепився від мене. Але такому як він гроші явно не потрібні.

Зранку я прокинулася від незручного положення. Як виявилося я заснула на дивані. Тож почала швидко збиратися, аби не запізнитися на пари. На телефон мені прийшло повідомлення від Макара, де він сказав, що замість першої пари буде якась лекція, але явка обов'язкова. Одягнула швидко свою легку рожеву сукню, бо на вулиці сьогодні дуже тепло. Взула кросівки та взяла сумку, де лежали необхідні речі. Вийшла з дому. Погода сьогодні чудова. Так і хочеться нікуди не йти, а просто насолоджуватися моментом, погуляти містом, поїсти смачної їжі та випити кави. Але університет не дає цьому статися. Проте кави купити я можу. Тож швидко зайшла в якусь кав'ярню, купила середній стаканчик з латте і поспішила на лекцію. Вона в нас мала бути в актовому залі. Там я побачила Макара поруч ж яким сидів Перскотт і швидко попрямувала до них.

- Привіт. - обійняла Мака і поцілувала Перскотта.

Оглянула зал. Тут був не лише наші одногрупники, а й інші, бо Перскотт ж з іншої групи. Дивно. Що це в нас тоді має бути за лекція? Не про булінг ж явно, бо ми не в школі, де про це говорять на кожному кроці. Пам'ятаю ще з власного досвіду. 

- Про що буде лекція? - пошепки запитую у хлопців.

Перскотт знизує плечима. Дивлюся, як заворожена в його очі і кладу голову йому на плече. Ось це...щастя.

- До нас має приїхати якийсь заможній дядько типу і директор планує нас з ним познайомити. Не знаю який сенс і хто той чоловік. - пояснив Макар.

- Звідки ти це взагалі знаєш? - цікавлюся, перебираючи пасмами волосся.

- Почув, як директор говорив про це з якоюсь жінкою. 

На сцену вийшов наш директор, він посміхався та тримав у руках мікрофон. Мені стало дуже цікаво, який сенс знайомити нас усіх з якимось чоловіком?

- Доброго ранку, шановні студенти! Я дуже радий бачити вас усіх у цьому залі. - почав говорити. - Зовсім нещодавно у нас з'явився власний інвестор, який вкладає чималі гроші в наш університет. Дуже хочу познайомити вас з цим чоловіком, адже він досяг багато у свої двадцять з гаком років, для вас він має бути прикладом. Прошу знайомитися - Купчинський Артем!

Мені почулося чи...Я вирівняла спину і з наляканими очима дивилася на сцену. Тільки не він...невже Артем прислідує мене? Для чого йому це? Хоч би це був інший Артем! Але не так багато існує Купчинських Артемів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше