16.Про грізних биків і курячі мізки

Ми з Людкою пообнімалися хвилин п'ять, а коли я хотіла йти до хлопця, щоб заспокоїти його, Андрій вже в куртці й з рюкзаком тупцював біля дверей. 

—Андрію! 

—Дякую за гостинність. Маю термінові справи! —пояснює, мов вибачається, мій хлопець. 

—Хоч поснідай, а тоді вже біжи! — не вгамовуюсь я. 

Люська відбила апетит, а не справи термінові в нього. 

—Що це за справи такі, що без чаю-кави? —Люсьєна дивується. Як була проста, так і лишилася. Це в ній одночасно приваблює і дратує. 

—Віро, я тобі зателефоную пізніше! —кидає хлопець, взуваючи кросівки. 

Я не знаю чи цілувати його в щоку, чи помахати ручкою. Я взагалі не знаю, що робити! 

—На обід прийдеш? — питаю з надією. 

Люся хитає головою, наче кричить: Язві щось втовкмачити, що горох об стінку кидати. Боюсь, якщо  продовжить в такому дусі, доведеться бика за рога. Шкода ось так по-глупому розсваритися, бо Люсьєна вагітна, бо подруга. Та от хто загрався, то це вона. Я не чотирнадцятирічна Рита, а тридцятилітня панянка, якій у любовних справах не треба мамки! Як хату купити— сама вирішуй, а жениха вибрати — всеукраїнський референдум роби! 

Андрій робить жест, яким дає зрозуміти, що проводити не потрібно. Він виходить, а кіт кулею в хату. Залетів, як з переляку, об мої ноги зачепився,  викрутився, сперся на чотири лапи, а потім як очі вирячить! Котячому здивуванню немає меж. На нахабній  морді застигло питання: конкурент сам викурився чи милостива хазяйка попросила піти далеко-далеко? Навіть кіт допетрав: смаженим пахне, та точно не рибою! 

Красунчик заспокоївся, і скік до Люськи на руки!  Зрозумів, хто його вірний союзник. Усі проти мене, ще й кіт—зрадник. 

Випиваю стакан води, даю Красунчикові їсти. Він не проти гречки, а якби м'ясця поклала, простив би господині нічну пригоду з Андрієм. 

Люся хотіла знову підняти тему недоречного жениха. Прихід Григорія та Рити відбив охоту. Тим більше, що їм всім на восьму по школах і роботах; Вперше в мене виникло бажання пошвидше розпрощатися з Биковими. Хотілось спокою, тиші і нормальної розмови з Андрієм. Цікаво, подзвонить? 

Миколайович не питає, де нічний гість. При підліткові-дівчині обговорювати ночівлю красивого хлопця і його поспішне зникнення Григорій не вважав за розумне. Люся теж за сніданком мовчала, як риба. Ритуся прощебетала  весь ранковий прийом їжі, тому поспіхом щось перехопила перед від'їздом. 

Нарешті, нарешті! Бурхливі потоки, які знесли весь звичний уклад життя змінилися тихою пристанню. Сьогодні ніяких  зовнішніх контактів. Тільки прибирання й очікування дзвінка. Чому полоскала мізки  Андрієві замість того, щоби взяти його номер телефону й внести до смартфону? 

Кімната зустрічає тишею і спокоєм. Тут я відпочиваю тілом і душею. Нічого зайвого. Ліжко, шафа, два м'яких крісла, дзеркало й комод, багато поличок на яких один поперед одним хизуються квіти в горщиках. Білі із золотавим відтінком шпалери, як на мене, вдало гармонують з кавовими шторами. Я переросла рожевий колір для дівчачих кімнат,  так як і червону помаду, щоб справити враження. 

Спальня ー територія відпочинку, мій тил у розбурханому морі людських емоцій, почуттів та роботи. От прийшла після чергового нервовибивання на роботі додому, лишила свої папіруси десь на столі у вітальні, а сама поплелася на м'яке ліжечко. Ніяких книг, комп'ютерів, телевізорів, фотографій. Жодної згадки про роботу чи людей. Ти і відпочинок. Як на мене, й ніяких Туреччин і Мальдівів не потрібно тому, хто може організувати відпочинок в себе вдома! От і організую собі генеральний розслабон, лишилось тільки сліди Бикових прибрати. 

Бикови… Люблю їх всією душею. А до любові додається повага до Григорія. Цей чоловік настільки добрий, мудрий, чуйний, що аж серце тріпоче. Закохана в Григорія? Ні, я його перестала боятися років п'ять назад.  До того кожен раз, як приходила до Люсі, тремтіла, як осиковий листок.  Я і досі відчуваю сором від того вчинку, що познайомив двох дуреписьок з цим чоловіком. 

Як це сталося?

Після сварки зі своїми рідними через Замойського, я псіханула. Та так, що вирішила поїхати в Костопіль до Люськи. Подруга була з Сарн, але вчилась на медсестру в тамтешньому медучилищі.  Останній курс, відмінниця навчання. Ми бачилися рідко, але були в курсі справ одна одної: листувалися, зідзвонювалися, передавали одна одній смаколики й одежинки.

Вилетівши з дому, поки мати розбирала на холодець п'яного батька і сварила сестру за якісь смертні гріхи, я понеслась на всіх парах на вокзал. Повідомлення від Люсі застало в дорозі: «В мене повний капець! Добре, що ти їдеш до мене!» Якби ж я знала, що то за капець! 

Людська зустріла мене біля Кристалу. Вся опухла від сліз. Я перелякалась не на жарт, думала побили, згвалтували, страшну хворобу виявили, хтось з рідних в аварію потрапив! На худий кінець, завалила сесію! Все виявилося значно гірше, принаймні для неї. Вона залетіла! Люся, з сім'ї віруючих, залетіла! Якби я таке зробила, то ще би зрозуміла! Я ж то з п'яничкиної рідні! Люся залетіла і не знала від кого! І за підрахунками, тижнів десять дитині було! Як же вона не зрозуміла раніше, я поняття не мала, бо взагалі не знала звідки діти беруться! 

Люді після закінчення навчання  світило хороше місце в Рівному. Там якимось лікарем в обласній працював її дядько. А тепер? Люся розкинула своїми курячими мізками (це зараз вона грізна, як бик, а тоді була Курятою, на яку казали Курочка) і вирішила зробити аборт! Люся, з віруючих ...і аборт! Я була шокована! Мені було страшно подумати, що зробить з нею її Бог!  Люся  тоді сказала, що вона ніколи не хотіла жити церковними приписами й носити ненависні їй спідниці. Тим більше покривати голову косинкою. Так, мене теж напрягали їхні косинки, але які ж гарні спідниці та плаття вони носили! А яке волосся було в тих «сестричок». Мати мене коротко стригла, щоб «ніяких вошей не вчепилося в патли». Одяг одягом, але аборт? Я би ніколи! Я так собі думала! Думала.. і погодилась поїхати з Люсьєною в якесь там Березне, щоб зробити гріх і заховати його від людського осуду!