Розділ 3. План дій

Справи, побут і відсутність ідей, у які б я повірила, змусили на день відкласти думки про Толяшу. Та наступного дня в обід, ніби всесвіт таки не хотів, щоб я забила на цю тему, я отримала повідомлення від колеги та близької подруги. Все, чого я хотіла в той момент, було дивитися серіал, але совість перемогла і нехотя я відкрила телеграм.

Inna Yank, [9 Jul 2022, 15:23:55]:

Привіт

В тебе не буде заняти 3500грн до завтра на картку?!

Завтра поверну до обіду

?

Цікавим було те, що це був новий чат. Месенджер питав мене, чи додати цю людину у контакти. Справжня Інна Янкевич була у мене підписана як «Інна Бротім», спілкувалася інакше, ми з нею мали трильйони повідомлень і тепер у вхідних у мене висіло два чати з однаковою фотографією. Про всяк випадок майже точно фейку я відповіла, щоб написав мені те саме в інстаграмі. А Інні скинула скриншоти, на що вона очікувано почала лаятися.

Інна в подібні ситуації ніколи не потрапляла і навіть не одразу зрозуміла, як таке може бути. А коли я пояснила, що вони просто купили сімку, приховали у профілі номер телефону і завантажили її фото з телеграму, лаялася ще завзятіше.

Якби Толяша моїм обличчям виманював у знайомих гроші, я б теж була куди більш злою. Навіть не знала, що з того гірше, чесно кажучи. 

Поки Інна робила сторіс, щоб попередити менш кмітливих за мене друзів про фейк, я нагуглила офіційний антишахрайський бот телеграма і пошту, куди можна писати. І туди, і туди, ми кинули інформацію. Ще трохи потеревенили про шахрайства і Толяшу в тому числі, а я зрозуміла, що реально хочу щось зробити.

Повідомлення найближчим друзям, кілька годин деяким доїхати додому і ми вже приєдналися до відеодзвінка.

— Блін, ну то треба бути тупим, щоб на таке вестися, — висловився Денис про ситуацію з Інною.

— Згодна, — кивнула я. — Але є всякі старенькі й не надто диджиталізовані. Моя бабуся он теж канали читає. Хочете прикол, до речі? Той профіль вже перейменували з Інни у якусь Марину. Інна каже, походу її друзі виявилися надто розумними.

— І я про те, — кивнув Денис.

— Але вони ж роблять це, значить це працює, — зауважила Маша.

— Саме так, — я тикнула пальцем у камеру, але в моніторі це виглядало не так, як наживо показати на когось. — І зараз питання не тільки про таких зовсім очевидних. От Толяш на нас зробив і ті профілі існують і квітнуть.

— Ми можемо їх забанити, дай модерації час, — сказав Юрко.

— Та звісно, що з ними розберемося, — відмахнулася я. — Але чого я взагалі маю витрачати на таке час? Я хочу, щоб такого просто не було.

— Вікуль, в якому світі фантазій ти живеш? — усміхнувся Денис. — Як ти хочеш, щоб такого не було? Не виставляй фото у мережу хіба, тоді їм не буде що завантажувати. І всі наявні треба видалити. Звідусіль, не тільки з власних сторінок.

— От тут ти живеш у світі фантазій, якщо думаєш, що це можливо, — фиркнула я. — Ми живемо у сучасному світі, нас фоткають усюди. Конференції, Школа багато виставляла, на сайтах всі фотки команди постять. Це довіра, ви ж шарите. В слаку, звісно, у нас це обовʼязково. На пошті фотка, бо хто буде читати лист від літери замість аватарки?

— Та будуть, — сказала Маша.

— Гей, ти випускниця Школи чи ні? Ще скажи у тебе немає! Я до таких одразу підозріло ставлюся.

— Та є, є, не кіпішуй. Я про те, що не усі ж такі.

— Беремо тільки нормальних, — сказала я. — Це нереально жити без фоток. Особливо якщо ти не продавчиня у магазині чи якийсь лінійний бухгалтер. Будуєш свій бренд, врешті решт. Навіть якщо не свідомо послідовно, твій фейс десь бачать в команді організаторів, лайкають. Потім імовірніше прийдуть саме до нас подію замовлять зробити. Та в резюме блін навіть фотки хочуть.

— Вікуль, то зрозуміло, — втрутився Юрко. — Але прикол в тому, що коли у тебе справді є бренд, то він же тебе і захищає. Сині галочки офіційного профілю і все таке.

— Ну на персональний у тг ти таке не отримаєш, на канал тільки, — сказав Денис. — А в лінку я взагалі не впевнений, що таке є.

— Та то вже для надто розкачаних, — підтримала Маша. — А звичайні що? Якщо мені пише людина, хотілося б знати, що вона справжня. А не хтось типу Толяші там за екраном.

— Блін, ти уявляєш, скільки це модерації, усіх перевірити? — запитав Юрко.

— Не обовʼязково, — задумливо сказала я. — У Тіндері хто захоче може отримати галочку.

— Ти сидиш у Тіндері? — лукаво усміхнувся Денис.

— Закрийся, нормальний додаток. У мене СЕО рік з дівчиною зустрічався, а друзі одружилися і дитина скоро буде.

— У Тіндері навіть попри галочки роблять фейки, он той журналіст, що з психологом подкаст веде. У нього у сторіс колись було, що хтось зробив там ак з його фотками.

— Але без галочки? — уточнив Юрко.

— Та очевидно що без галочки, але ж теж зробив і спілкується.

Друзі ще готовили, перебивали одне одно й намагалися щось довести, але я випала з розмови. Думка крутилася десь на закрайку, але ніяк не могла проштовхатися до лоба. Аж врешті стався проблиск, я ледь не підскочила і вигукнула:

— Слухайте! — для впевненості клацнула пальцями й помахала рукою перед камерою. — Ці фотки беруть з інету, так? Тобто вони вже десь викладені. І у гуглі навіть є пошук по фотках, можна знайти їх. Тобто це реально перевіряти, є така фотка в інтернеті чи ні.

— Так, — протягнув Денис. — І?

—  Мутимо сервіс, який перевіряє, чи було це фото раніше завантажене у мережу. І якщо було, то або не дозволяє, або сповіщення адміністраторам. Коротше що треба перевірити той ак.

— Якщо я завантажую одну фотку у фб та лінкедин? — запитав Юрко.

— Ну… може ти якось відмітиш усі свої профілі, вони будуть звʼязані. Але от чого точно не може бути, це коли в телеграмі мені пишуть два профілі з однаковими фотками. Бо очевидно ж, що фейк.