Твоя Міра (частина перша)

°✧ 12 ✧°

До сінниці, де хлопці тренували заднє сальто, згодом підійшов Юрій. Побачивши, як Ільяс провертає Андрія за футболку під час стрибка, запитав:

— Шиї собі не поскручуєте, акробати?

— Така ймовірність є, якщо займатися самому, але я поруч і страхую, — сказав Ільяс.

Юрій скривився, скептично посміхаючись:

— Вважаєш себе таким великим спецом?

— Ні, але якщо побачу, що Андрій летить кудись не туди, то зможу перенаправити.

— Покажи! Покажи, як має бути! — вигукнув Андрій до кузена. — Тату, це фантастика просто!

— Ну покажи… — сказав Юрій, склавши руки на грудях.

Ільяс поглянув на дядька, що виглядав не дуже дружньо, і, відійшовши пару кроків убік, зробив заднє сальто, ставши на ноги.

— Круто, правда?! — захоплено вигукнув Андрій.

— Непогано, — процідив крізь зуби Юрій. — І як це знадобиться тобі в житті?

— Цей трюк вимагає певного рівня фізичної підготовки. Завжди буду в тонусі, — усміхнувся Ільяс, але від невдоволеного виразу дядькового обличчя усмішка розтанула.

— Я придумав вам краще заняття, ніж оце безглузде стрибання.

Хлопці перезирнулися, а Юрій продовжив:

— Ми з дідом вирішили зробити добудову до хати. Треба зрубати й викорчувати бузок та вирити траншею під фундамент. Старші вже працюють, поки ви тут розважаєтеся, — сказав він, криво усміхнувшись. — Думаю, ваша фізична підготовка на достатньому рівні, щоб помахати сокирами й лопатами. І тонус від цієї роботи вам забезпечений.

— Ти такий турботливий, — промимрив Андрій і пішов у напрямку хати.

 

Марина й Юрій поїхали на золоті копальні в Магаданську область, коли Олексію ще не виповнився й рік. Вони приїздили в грудні, перед тим заїжджаючи до батьків Марини, а після їхали відпочивати (переважно на мінеральні води, через чоловікові проблеми з нирками) і знову на копальні. Так би було й цього року, але в Юрія загострився хронічний гломерулонефрит (автоімунне захворювання нирок, котре полягає в порушені роботи спеціальної системи капілярів, яка називається нирковим клубочком (гломерулою) та відфільтровує кров) і першим дзвіночком загострення хвороби став високий тиск, від якого чоловіка хитало і перед очима йшли кола — це ускладнювало його працю на бульдозері. Повернувшись додому, поїхав до районної лікарні, і Захарович (котрий згадувався раніше) призначив йому аналізи та розписав лікування. Пропонував стаціонар, але Юрій відмовився. Сказав, що навпроти нього живе фельдшер, тому якось вже всі призначення він отримає вдома. Лікувався. Також дотримувався суворої дієти, на котру вимушено була переведена вся родина, та уникав фізичних навантажень.

Повернення батьків додому порушило та змінило звичне життя як самих заробітчан, так і їхніх дітей. Приїзди раз на рік протягом майже чотирнадцяти років не дуже сприяли близьким стосункам між ними, тому, опинившись у лоні родини і спробувавши проявити свою батьківську волю, зустріли спротив і неприйняття, бо для своїх синів обоє батьків були чужими. Думка діда хлопцям була набагато важливішою, ніж батька, якого вони не знали, і це розуміння було вкрай неприємним.

Богдан, якому в лютому виповнилося дев’ятнадцять, одразу заявив батьку, що той запізнився зі своїми настановами й вихованням, тому нехай краще зосередитися на двох менших синах, бо його виховувати вже пізно. Юрій обурювався, казав, що син занадто борзий і потрібно його в армію відправити, щоб там навчили порядку і збили трохи норов — Юхим лише красномовно дивився у відповідь, демонструючи кривою усмішкою свій рівень стурбованості батьковими промовами. Закінчивши другий курс університету, розширивши коло своїх знайомих, він міг у будь-який момент переїхати жити до міста. Мав друзів, котрі могли б його прийняти в себе. Під час навчального року, за протекцією одного з друзів, пішов працювати офіціантом, а потім барменом в один заклад — виходило досить непогано. До того ж мав досить специфічні пропозиції від старших заможних жінок, відвідувачок бару, проте не наважувався на них пристати: роль альфонса була йому не до вподоби, хоча напарник казав, що Богдан помиляється і плутає поняття, бо разовий секс за гроші чи без — це не утримання. Можливо, але він до цього ще якось морально не дозрів. З молодшими дівчатами поки що цікавіше та приємніше.

Андрію вже шістнадцять, попереду останній рік школи і вступ до ВНЗ, хоча хлопець ще не визначився, куди саме він хоче, але бажав обрати сам, без допомоги батька чи матері, котрі вже з’ясовували, де працюють їхні знайомі, щоб допомогти вступити. Хлопець намагався уникати розмов про майбутню освіту і всіляко ухилявся від них, віджартовуючись.

Олексій закінчив дев’ятий клас і мріяв про мотоцикл, шкіряну косуху, шолом, неодмінно з рогами… і поїхати кудись у ніч… Хотів піти до технікуму (котрий нещодавно став коледжем), який цього року закінчив Ігор Лич. Правда, Ігор вчився після 11 класів, і навчання (на зварювальника) тривало два роки, Олексій же планував піти після 9-ти класів і провчитися три роки, таким чином заощадивши рік. Ігор добре вчився, отримав диплом, і майстер допоміг йому знайти роботу та пообіцяв, що коли той матиме рік стажу й набереться досвіду роботи, то він допоможе хлопцю з працевлаштуванням у Німеччині — там хороші зварювальники дуже потрібні. Як допоможе? Через сина, котрий у Німеччині працює вже третій рік. Офіційно. Німці фанатично дотримуються техніки безпеки та виробничих норм, не дозволяючи перепрацьовувати. Об’єкт, котрий у нас би гнали, щоб зварити за добу, там закінчують за кілька днів, чергуючи робітників, бо ж робота шкідлива. З таким ставленням та умовами гріх не працювати на фріців, а Ігор — хлопець старанний, відповідальний, тому його він сміливо може порекомендувати, бо ж знає, що той не підведе. Та й заробить собі на що потрібно. Майстер знав, що родина в Ігоря незаможна, а молодому хлопцю гроші зайвими ніколи не будуть.

Юрій і Марина, почувши про бажання Олексія піти на зварювальника, одразу ж висловили своє заперечення з цього приводу, бо важкі, іноді екстремальні умови праці, на великій висоті та на вітрі, не додадуть хлопцеві здоров’я. А ще навантаження на очі через високу яскравість випромінювання — зіпсується зір, та й вдихання різного виробничого пилу може дати старт розвитку різних легеневих захворювань: силікоз, пневмоконіоз, бронхіальна астма. Тому — ніякого коледжу. Іди в 10-й та 11-й клас. Олексій огризався, але змушений був прийняти волю батьків. Поки що.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше