2 частина

У кожної людини ранок починається по різному. Мій ранок , якщо я не йду на річку починається з криків Аліни.
- Боже що це за будинок такий , нічого в ньому не можна знайти! Бабусю де моя червона сукня ?
- Аліна  ну чому ти знову кричиш на весь дім ?  Он твоя сукня на стільці лежить.
- Бабусю хто її туди поклав ?
- Звідки мені знати , і взагалі говори тихіше Таня ще спить.
- Звісно спокій Тані для нас найважливіший. Хай вже встає, вже майже сьома година!
- Аліна залиш Таню в спокої. Тобі зайнятися немає чим, піди краще в магазин сходи.
- Бабусю а чому це я а не Таня маю йти в магазин. Вона нехай собі спить , а я за неї все робити повинна.
- Ти тільки подивися на неї , ти ж нічого не робиш. Хіба ти мені допомагаєш? Скажи ти робиш щось в цьому житті  крім того що гуляєш зі своїми подругами з ранку до вечора ?
- Зате  Таня багато робить так бабусю ?
- Таня мені завжди допомагала , а ти дорогенька моя якщо не допомагаєш , то хоча б не заважай і не ображай тих хто робить за тебе твою роботу.
- Як ти мені набридла зі своєю Танею , я ніколи не хотіла з нею жити під одним дахом , і не приховую цього. Вона та її мати зруйнували нашу сім'ю.
- Не кажи про те чого не знаєш Аліна!
- Про що я не знаю ? Про що ? Через них тато розлучився з мамою.
- Все досить! Не говори дурниць. Іди вже в магазин.
- Добре я піду. Але ми ще не закінчили.
Аліна пішла і я вийшла зі своєї кімнати. Звісно я все чула. Бабуся стояла і дивилася на нашу  фотографію , яка стояла на серванті.
Там я і Аліна ще маленькі.
- Танюша ти вже прокинулась? Наша відьмочка тебе розбудила.
- Бабусю навіщо вона так говорить ? Хіба вона не знає , що моя мама не винна ?
- Не слухай її. У дурної людини дурні думки в голові.
Бабуся пішла на кухню , а в моїй голові пролітали тисячі питань. Чому Аліна так думає ? Чому я дозволяю їй так говорити ? Чому моя мама померла від раку ? Чому це все відбувається зі мною ? Лиш одне чому було в моїй голові. Ти думаєш чому так , але не знаходиш відповіді. Я вийшла надвір,
побачила що тато приїхав з роботи , в  один момент мені хотілось підійти і розповісти йому як мені погано. Але потім я подумала , що йому як і завжди буде начхати на мене. Я вирішила просто привітатись і піти гуляти до річки.
- Тату привіт!
- Привіт доню ! Де Аліна ?
- Аліна в магазин пішла тату!
Він мені нічого не відповів і пішов в дім. Хоч би спитав як в мене справи. Та де там , його ж цікавить тільки де Аліна. Коли я виходила з двору , ми зіткнулися з Аліною.
- А що тато вже вдома ?
- Так вдома.
- Це дуже добре. Думаєш ти одна будеш навчатися в місті !?
- Звісно ні , що за дурниці ти кажеш Аліна. Ти теж закінчиш школу і поїдеш в місто.
- Ні я вже в цьому році буду навчатися в місті!
- Тобто як це ?
- Я перейду в міську школу.
- Аліна який в цьому сенс ?
- Я не буду залишатися тут в цій глуші , поки ти будеш розважатись в місті.
- Це тільки на зло мені чи що?
- Не тільки , але це не важливо.
- Тато хоч знає , що ти так вирішила ?
- Думаєш не дозволить?
- Зовсім навпаки.
- От бачиш,  навіть ти знаєш що тато виконає все що я скажу - якщо чесно я навіть не була здивована. Це в стилі Аліни. Вона сама приймає рішення і робить що заманеться. Я так не можу!
І тато на це погодиться , я навіть не сумніваюсь.