Глава 2 (Дорога додому)

Я: Оо Аня! Привіт! 
Аня: Привітик! Така не очікувана зустріч.
Я: Та да. Як у тебе справи? Це в тебе уже канікули? 
Аня: У мене все добре, так уже канікули, два тижні буду дома. А ти як ? 
Я: Я добре, приїхала додому на вихідні, ну в мене теж канікули, але нажаль один тиждень. Завтра вже піду до зубного. 
Аня: Тут в нас до зубного ?
Я: Так, туди само.
Аня: А звідки це ти ідеш ? 
Я: Ходила до брата, він завтра знову їде на роботу. Якщо ти не дуже зайнята, то давай підемо на чайок. Ти ж не проти ?
Аня: Не проти, пішли.
  Ми посміхнулися одна одній і пішли до кафе. 
  До речі, Аня - це моя однокласниця, ми з нею поступили після дев'ятого класу в коледж, але нажаль в різний. 
Аня: Насть, до речі у мене появився хлопець.
Я: Ухти, а хто він ? Наш тутешній чи з твого коледжу ?
Аня: З мого коледжу, з третього курсу один. Ніколи б не подумала, що ми будемо зустрічатись. Але приставляєш, ми лиш почали бути разом, як тут бац і канікули почались. (засмутилась)
Я: Шкода, що так вийшло. Не переживай два тижні бистро пройдуть. А мені доречі і самій добре.
Аня: Ти права, але я вже за ним сумую. Та невже добре самій, це ти так кажеш, бо захищаєш себе ? Я ж знаю, що тобі подобається один хлопець, якого не можна називати по імені. 

Я: Та не захищаю я себе, просто стараюсь більше про нього не думати, та і уроків багато, зараз майже вся моя увага приділяється їм. 

Аня: Оо дивись, тобі б такий підійшов (і показує пальцем на того невідомого)
Я: Та ні, він не мій типаж, хоч і симпатичний, але дорослий, дядько прям. А мені потрібен ну десь на років 3-5 старший.
Аня: Ну ну, побачимо (усміхнулася)
Я: До речі, я його вже бачила. Ти його знаєш ? 
Аня: Ні, вперше бачу. 
Я: Ясненько