Розділ 4

Мовчки слухаючи Мідею, Кейра нервово продовжувала стискати пальці на руках до хрускоту. З розповіді відьма дізналася, що повне її ім’я Мідея Флоренс Гарсіа й походить вона з роду шаманів із портового міста Кальяо, яке знаходиться в Південній Америці на узбережжі Тихого океану.

— Ти далеко від дому, і все заради того, щоб зустрітися зі мною? — хмикнула Кейра.

Помітивши нервовий стан дівчини, Мідея присіла навпроти та пильно поглянула.

— Я також не в захваті від такої подорожі, — закотила очі.

Кейра прикусила язик.

— Вибач, не хотіла тебе образити. Продовжуй далі.

— Тобі нічого хвилюватися, Кейро, тому що я не маю таких сил, щоб завдати тобі шкоди. Я лише посередник між світом духів та світом живих. Входячи в стан трансу під звуки бубна або свого голосу, шамани змушують працювати обидві півкулі свого мозку одночасно й гармонійно, тим самим розкриваючи недоступні більшості людей чи навіть відьмам здібності. У нас, представників шаманізму, є особливий дар — це бачити те, чого не бачать інші. Занурюючись у транс, ми можемо подорожувати світами, спілкуватися із духами померлих навіть через каміння, дерева, пісок або воду, але не можемо доторкнутися до вогню чи інших якогось предметів, які можуть спричинити нам тілесний біль, але разом із цим, якщо тісно увійти у зв’язок із духом, навіть відчути його біль, тривоги, ненависть й злість. Для нас, шаманів, є свої закони та принципи світобудови. Ми маємо розуміння того, що все навколо пов’язано між собою. Наприклад, дерево вбирає поживні речовини з ґрунту, тому дає плоди, якими може харчуватися людина, а зцілення землі може статися тільки шанобливим ставленням до навколишнього середовища. Моя родина твердо переконана, що все навколо живе й не може бути мертвим. Душа може жити й без тілесної оболонки, і тільки духи знають всі таємниці буття, відповіді на всі питання. — Кейра уважно слухала розповідь Мідеї й не перебивала, й вона продовжила говорити далі:

— По суті шаман — це хранитель традицій, обраний або схвалений Світом Духів, й цей досвід передається від шамана до шамана вже багато століть! — Мідея замовкла та, повернувшись, взяла миску із водою й занурила туди руки. — Одного разу, перебуваючи біля озера й увійшовши у транс, до мене прийшов дух жінки на ім’я Мередіт. — Кейра сіпнулася. — Жінка повідомила, що її дух вирвався з в’язниці... вона благала, просила про допомогу. — дивлячись в одну точку, тихо сказала. — Тоді я вперше відчула біль...

На кілька хвилин запала тиша. Кейра глитнула й відчула жар, який пройшовся по її тілу, а у кімнаті тим часом яскраво спалахнули свічки.

— Що було далі? — запитала.

— Дух жінки попрохав знайти її спадкоємицю. Дух не має спокою, — тихо відповіла й повільно почала заплющувати очі.

— Мідея?! — помітивши її дивний стан, викрикнула Кейра.

Відьма неабияк як сполохалася та, підскочивши до дівчини, яка почала битися у судомах та кричати, притиснула до себе. Вода із миски розлилася на підлогу, але це вже була не чиста та прозора вода, а червона ніби кров.  Через кілька хвилин Мідея закричала:

— Баргест... це був Баргест!

Кейра поклала голову дівчини собі на коліна.

— Мідея, повертайся! — викрикнула та, оглянувшись, побачила глечик із водою й, застосувавши магію, прикликала воду та, омивши обличчя Мідеї, інстинктивно промовила. — Mom — dimiserunt eam mane!1 — повторила ці слова, й через кілька хвилин дівчина почала кашляти та, розплющивши очі, повернулася на бік.

— Як ти? — схвильовано запитала Кейра. — Що... це було?

Мідея стряхнула головою, й кучеряве пасмо впало їй на обличчя.

— Твоя матір показала... дещо, — пошепки відповіла. — Її вбили не перевертні. — схилившись ліктем на крісло, додала: — Мені шкода...

Кейра нахмурилася.

— Баргест — це злий дух, провісник смерті, який переслідує приречених жертв у вигляді кудлатого чорного пса з величезними блискучими очима, — зі сльозами на очах тихо сказала. — Чому це трапилось... саме з нею?

— Я не знаю, — відповіла. — Мередіт не встигла показати все, адже ти попрохала повернути мене, й вона це зробила.

Кейра сиділа в ступорі. Все життя вона й батько ненавиділи перевертнів, вважаючи, що це вони убивці, а насправді...

Кейра підняла очі.

— Баргестами можуть керувати некроманти. Але вони знищені.

— Якщо хочеш, я повернуся знову й запитаю...

— Не варто! — захитала головою. — Тобі потрібно відпочити й, — поглянула на розлиту воду на підлозі, — тепер зрозуміло, навіщо тобі потрібна була вода, але як ти так швидко змогла увійти в транс?

— Мередіт чекала мене! — піднявшись із підлоги, відповіла. — Вода стала моїм провідником. Кейро, вона просила також передати, що... дуже любить тебе.

Дівчина продовжувала сидіти на підлозі. Піднявши голову,  не стримала сльози, які покотилися по обличчю, й сказала:

— Через кілька годин світанок, я повинна підготуватися до ритуалу.

— Тобі варто відпочити...

— Ні, — різко перебила та піднялася. — Я ще й досі не збагну, навіщо потрібний був похід у той клуб, але дякую тобі за допомогу! Ти не зможеш вилікувати мої душевні рани, й правда не змінить моє ставлення до перевертнів, тому прощавай.