Розділ 13

Посеред рівнини, коли ніч втратила свої права й на небі з’явилися перші промені сонця, які ніжно торкнулися верхівок дерев, а краплі вранішньої роси оповили землю, у світлі народжувався новий день й представники Гуатор Елемента, створивши круг, взялися за руки та зустрічали магічний світанок. Кожен із жителів, володіючи магією своєї стихії, відчув, як сьогодні всі вони стали одним єдиним цілим.

Перший у круг зайшов Грегорі Маршал і, запаливши одну свічку, доторкнувся до тремтячого полум’я, яке оповило його своїм теплом. Він силою думки запалив ще п’ятнадцять свічок та голосно промовив:

— Магія Вогню норовлива! Магія Вогню серйозна! Вона не любить фамільярного й нешанобливого до себе ставлення. Ви повинні відчувати її кожною клітинкою та вміти приборкати! Силою свого духу ви здатні натиснути на вогонь та змусити його собі коритися. Саме змусити, іншого не дано! Для того, щоб працювати з магією Вогню, потрібна гранична концентрація вашої уваги.

Грегорі змахнув рукою. Вогонь зі свічок піднявся догори, і з нього вийшов червоно-оранжевий магічний згусток енергії. Чоловік повернувся у круг, й після нього всередину зайшла тітка Кейри Каліста Вів’єн із глеком води в руках.

— Магія Води грайлива й терпіти не може ніякого тиску. Магії Води не можна наказувати, тільки просити, — спокійним та монотонним голосом сказала жінка та вилила воду з глечика на землю. Повільно підняла руку доверху, крапельки води піднялися також, утворивши блакитні бульбашки. — Магія Води не любить суєти та напруги. Для того, щоб працювати з водою, потрібно подружитися з нею, зрозуміти її та намагатися увійти в контакт. Для цього приділяйте більше уваги, спостерігайте за нею, не залишайте, й нехай її чистота не залишає і вас!

Після Калісти Вів’єн у коло увійшла Джея Боулс.

— Щоб працювати з Магією Повітря, потрібно зсередини стати повітрям: неприборканим, всюдисущим, — піднявшись над землею, сказала. — Магія Повітря — це легкість, відчайдушність та легковажність, якщо хочете. — Зробила коло навколо своєї осі. — Це свобода, для якої немає ніяких перешкод, адже повітря не можна обмежити, не можна зловити й надати йому форму. Повітря виконує функцію переносника, пов’язує стихії вогню, води та землі межу собою.

З долонь Джеї вийшло сріблясто-блакитне сяйво, яке возз’єдналося з магією вогню та води. Жінка легко спустилася на землю і з такою ж легкістю повернулася на своє місце.

Споглядаючи зі сторони з цікавістю та захопленням за цим дійством, Дарія присіла на траву та закуталася у светр, який дала їй Кейра.

Останнім у коло зайшов Себастьян Лістред. Повернувши голову до Дарії, всміхнувся й, не відводячи від неї погляду, ніби дівчина — його маяк, його світло, почав говорити:

— Магія Землі — це стихія, яка вчить жінок материнства, а чоловіків бути гідними господарями, сильними, адже земля сама мати, яка дарувала нам все, що ми бачимо перед собою! Її творіння є плодом нового життя та смерті!

Себастьян доторкнувся до землі, й відчувся легкий поштовх. Із землі вийшов зелений магічний згусток, який приєднався до магії вогню, води та повітря.

Коли Себ повернувся на своє місце, Кейра розірвала круг й, підійшовши до Дарії, взяла її за руку та повела за собою. Жителі поселення переглянулися, побачивши, що Дарія Лістред стала посередині між Кейрою та Себастьяном. Поєднавши чотири магії, представники клану Гуатор Елемента в один голос промовили:

— Terra, Ignis, Aqua, Aer! Spiritus quatuor elementorum ad nos veniunt!1

Земля затремтіла! У небо, яке раптово покрилося темними хмарами, з криком злетіли птахи, й почувся шум, який супроводжувався потоком води та вихором. Дарія стрепенулася, але Себастьян, міцно тримаючи її за руку, нахилився й сказав, щоб вона не хвилювалася. Дівчина повернула голову й легко всміхнулася.

— Дякую за те, що поряд, — прошепотіла, але не встигла договорити, адже відбувся ще один поштовх, й на цей раз вже сильніший.

Піднявся сильний вітер, і з неба линув дощ.

— Вони прийшли! — сказала Кейра. — Духи чотирьох стихій почули нас!

Жителі поселення розімкнули коло, а свічки все одно під проливним дощем продовжували горіти.

— Ми віддаємо вам шану, Духи чотирьох стихій! — вийшовши наперед, сказав Себастьян Лістред. — Нехай вогонь ніколи не погасне в наших серцях, повітря буде свіжим, вода — чистою та прозорою, а земля — завжди родючою! Ми віддаємо шану та нашу любов предкам, рідним, близьким людям, які заточені у в’язниці й не можуть переродитися! Ми віримо, що настане той день, та епоха, коли магія чотирьох стихій возз’єднається знову! — Себ повернувся обличчям до жителів. — Я, Себастьян Лістред, останній із роду Старійшин клану, останній представник магії землі приймаю дар та обов’язок Старійшини клану Гуатор Елемента!

Кейра похитнулася й відчула, як горить її тіло, а шия неприємно болить. Вона вже не чула, що говорив Себастьян. В очах потемніло, й далі настала темрява.

Кейра відкрила очі, її погляд зосередився на зоряному небі. Глибоко вдихнувши й почувши шерех, піднялася на ноги.

— Наші вітання, Кейро Ліліан Маршал!

Перед молодою відьмою повстав Дух Води в образі жінки в довгій блакитній сукні, з білим, як сніг, волоссям довжиною до колін та виразними синіми очима, а поряд із нею стояв в образі чоловіка Дух Вогню в червоному балахоні, чорним, ніби сама ніч, волоссям до плечей та червоно-оранжевими очима.