Розділ 20

— Моя країна, на перший погляд, є типовою індійською країною, де високі засніжені піки та голі скелі древніх вулканів сусідять із зеленими областями сельви, — розповідала Мідея. Кейра мигцем поглянула на Хана й, помітивши, як він уважно її слухає, легко усміхнулася, а Мідея, не звертаючи уваги ні на кого, крім Хана, продовжила говорити далі: — Перу — це одна з найрізноманітніших у природному плані країн континенту. Природа моєї землі досить контрастна. Тут можна знайти неживі ділянки безводної пустелі та зелене покривало вічнозелених лісів, прозорі гірські озера та величні вулканічні ландшафти.

Кейра відвернулася й, втупившись поглядом у вогонь, який горів у свічках і язичком підіймався доверху, вже не слухала, що розповідає шаманка.

— Ostende mihi patrem meum1, — прошепотіла Кейра, але вогонь неочікуваного погаснув.

Дівчина нахмурилася. Щоб не відвертати увагу Мідеї та Хана, тихенько піднялася на другий поверх будинку та, зупинившись біля дверей, за якими був Девід, легко відкрила їх.

Чоловік із заплющеними очима спокійно та рівномірно дихав. Кейра зняла захисний бар’єр й, присівши на ліжко, поглянула на кайданки на його руках. Легко, ледве торкаючись пальчиками рук, повільно провела по руці Девіда й, з ніжністю розглядаючи обличчя чоловіка, доторкнулася великим пальцем до щоки.

— Мені так сумно на душі, Девіде, — прошепотіла. — Я дуже хочу, щоб ти повернувся до мене.

Кейра відсторонилася й, похнюпившись, встала з ліжка, але Девід, відкривши повіки, схопив її за руку. Вона стрепенулася.

— Девід, — видихнула й, озирнувшись, зустрілась із холодним та злим поглядом карих очей.

Чоловік примружився, скривився та сильніше стиснув руку.

— Ти робиш мені боляче.

— Я тобі не дозволю більше труїти мене своєю магією! Все змінилося, Офеліє! — різко піднявшись та з усієї сили жбурнувши дівчину об стіну, миттєво опинився біля неї та, схопивши за горло, підняв над підлогою.

Ланцюги боляче врізалися в живіт, подих перехопило, й Кейра сіпнулася. Девід послабив хватку. Вона округлила очі та стиснула вуста. Зараз на неї дивився не той Девід, якого вона звикла бачити за такий короткий проміжок часу, а інший, а саме: злий та холодний.

— Прислухайся до мого серцебиття! Я не Офелія, Девіде! — дивлячись у його очі, глибоко почала дихати.

Перед його очима спочатку повстав образ Офелії, який змінювався на його Лаванду з прекрасними блакитними очима і назад на жінку з обпеченим обличчям.

Чоловік прислухався до її серцебиття. Його очі стали яскраво-жовтими. Оглянувши дівчину, примружився. Потягнув її до себе та, схопивши за талію, кинув на ліжко й навис над нею.

— Девіде, досить! — глибоко вдихнула. Гіркі та солені сльози потекли по щоках.

Такого вона точно не очікувала, тому, відштовхнувши від себе Девіда, впала з ліжка та, застосувавши магію, поставила між ними бар’єр.

— Девіде, це не ти!

— Не я? А хто? — фиркнув. — Чорна магія не підкорила мене, а стала частиною моєї душі!

Вона відійшла на крок.

— Ні, ні... цього не може бути, — жалібно сказала.

Девід присів на ліжко та, знизавши плечима, поглянув на дівчину. Він був збентеженим, адже спочатку бачив перед собою не його Лаванду, а інші образи, які мучили та знущалися з його душі.

— А ти вродлива! Вибач, я не хотів зробити тобі боляче!

— Що? Вродлива? Після того, як ти мене ледве не задушив, говориш, що я вродлива, та просиш вибачення? Зараз для тебе все так просто, Девіде? — не витримавши всього напливу емоцій, від відчаю закричала.

Чоловік закотив очі.

— Не варто так реагувати, Лавандо...

— Мене звати Кейра!

Піднявшись з ліжка, доторкнувся до бар’єра й сказав:

— Краще відпусти мене, Кейро!

Дівчина змахнула рукою, й бар’єр став червоним.

— А ти спробуй пройти через вогонь, Девіде!

Він поглянув на дівчину з-під лоба та, заричавши, підняв руки в ланцюгах і вдарив по бар’єру.

Кейра ахнула.

— Зупинися! — закричала й долонями доторкнулася до бар’єра.

Девід схилив голову набік та, поклавши долоні навпроти долонь дівчини, відчуваючи нестерпний біль, який пронизував його руки, все одно не відсахнувся. Дивлячись одне одному в очі, Девід відчув, як частота їхніх серцевих скорочень синхронізувалась. Він похитнувся та відступив.

— Я не хотіла заподіяти тобі біль, — сказала Кейра.

Девід відвернувся та, поглянувши на ланцюги, хмикнув.

— Можливо, ми не можемо бути разом, адже дуже різні, — не відводячи погляду від нього, продовжила говорити, й по щоках знову потекли сльози. — Однак, попри всі наявні природні та магічні заборони, я відчуваю себе слабкою, беззахисною, але лише поряд із тобою, Девіде! — чоловік оглянувся й пильно подивився на неї. — Лише поряд із тобою я могла дозволити собі цю слабкість, знаючи, що ти не завдаси мені душевного болю, що ти будеш захищати мене до останнього подиху! — захитала головою й, повільно провівши рукою по бар’єру, прошепотіла закляття. Ланцюги впали на підлогу.