Розділ 24

Відчуваючи легкі дотики, Кейра розплющила очі та різко піднялася. 

— Заспокойся, дитино! 

Почувши приємний жіночий голос, оглянулася та побачила Селесту Ламберт. 

— Селесто... це дійсно ви? — ахнула та оглянулася. 

Вони сиділи удвох у клітці, в якій ледве пробивалося світло. 

— Так, на жаль, це я! — втомлено відповіла жінка.

Піднявшись з матраца, підійшла до умивальника та, включивши воду, омила обличчя. 

— Вода? Тут навіть є вода, — усміхнулася Кейра, вже придумуючи в голові план втечі. 

Селеста повернула голову й тяжко зітхнула. 

— Вода не поможе тобі, Кейро. Та відьма, яка весь час прикидалася моєю матір’ю, обманула не лише мене, моїх дітей, але й весь надприродний світ. Вона застосувала темний артефакт Малум, тому наша магія тут не діє. 

Кейра нахмурилася та стиснула кулаки. 

— Повинен бути вихід. Навіщо тоді Ірма помістила мене у вашу клітку?

Селеста підійшла до дівчини та, сівши напроти, взяла її за руку. 

— Вона хотіла показати, що ми ніхто, що обоє безсильні перед її чорною магією й не можемо протистояти темряві, яка окутає наш світ. 

— Ні, Селесто! Не говоріть так! — емоційно вигукнула. — Ми обов’язково виберемося звідси! 

Жінка втомлено усміхнулася. Її біляве довге волосся впало на обличчя. Кейра забрала локон з обличчя Селести й, пильно поглянувши у блакитні очі, твердо сказала:

— Що б не планувала та Ірма, якою б магією вона не володіла, але є речі, природні явища, перед якими вона також безсильна. Головне, що ми не повинні втрачати віру. Ми не безсильні, Селесто. 

Кейра перевела погляд на ґрати й хмикнула. 

— Я також раніше так думала, але... з кожний днем моя віра зникає, її становиться все менше. Скоро відбудеться коронація, і я навіть не можу уявити, що буде з моїми дітьми.

— Коронація? Дійсно, як я забула про неї! — задумливо сказала. — Чому Ірма стільки років чекала саме коронації Дарії? Чому вона раніше не завдала удару?

Селеста зітхнула.

— Ірма, як навчена відьма, не може отримати дар верховної від Офелії, адже магією роду може користуватися лише кровний. Я свого часу відмовилася стати верховною. Девід, як первісток родини, також відмовився стати верховним відьмаком, адже вважає, що його кров не чиста й він не має права на магію роду. Дарія, моя люба дівчинка, залишилася єдиною спадкоємицею кровної лінії Офелії, яка по праву може отримати дар. Ірма за допомогою чорної магії та некромантів хоче підкорити своїй волі Дарію, й тоді на ваги стане світло та темрява. Від того, хто переможе в цій боротьбі, залежить наше майбутнє.

Кейра, уважно вислухавши Селесту, під зойк жінки схопилася за ґрати й відразу ж плюхнулася спиною на підлогу.

— Ой, — видавила з себе. — Дідько, було боляче, але це вже я проходила.

Селеста наблизилась до неї, допомогла піднятися.

— Не варто цього робити! Ти лише нашкодиш собі! — серйозно сказала та, відійшовши, присіла у кутку.

Кейра розуміла пригнічений стан Селести, тому, присівши поряд, взяла її за руку й прошепотіла:

— Я на рубежі світів зустріла матір.

— Мередіт була чудовою жінкою, подругою та гарною матір’ю. Все, що трапилося з нею, — через нашу родину.

— Я не звинувачую вас! — витерши сльози зі своїх щік, зізналася. — Я дуже сильно сумую за матір’ю. Тепер розумію, що, бувши дитиною, лише притупила свої спогади. З віком біль від втрати гаснув, ніби вогонь, але, коли знову її побачила, обійняла, й не важливо, що вона була лише дух, всі почуття загострилися. Ті почуття, які я ховала глибоко в душі, звільнилися, тому заради її світлої пам’яті, її душі я повинна боротися! — Кейра не помітила, як стиснула руку Селести, від чого жінка скривилася. — І ніяка Ірма чи навіть некроманти не зуміють зупинити мене! Але найголовніше знаєте що? Коли я провела ритуал очищення, звільнивши сутність Патріка, вашого першого чоловіка, я зрозуміла, що у всьому, навіть у чорній магії можна знайти лазівку!

— Па-трік? — глибоко вдихнувши, схвильовано промовила Селеста. — Кейро, розповідай мені все!

Почувши шум, дівчина замовкла, так і не розповівши Селесті правду про Патріка. У приміщення увійшла Ірма в супроводі стражників, а позаду них стояла справжня Офелія Ламберт. Селеста, побачивши матір, кинулася до клітки та, схопившись за ґрати, закричала від болю й впала на підлогу. Офелія зойкнула, побачивши, як її донька корчиться від болю на підлозі.

— Скоро все закінчиться, — дивлячись на Селесту, спокійно сказала Ірма й, перевівши погляд на Кейру, наказала стражникам забрати її.

— Не смій чіпати її! — закричала Селеста та, піднявшись на ноги, похитнулася.

Ірма, зупинивши вампірів, склала руки на грудях і хмикнула.

— Досить, Ірмо! — голосно сказала Офелія, й навчена, нахмурившись, оглянулася. — Відпусти дівчину! — сіпнула ланцюгами. — Я досить довго терпіла твоє знущання, тому не змушуй мене перейти межу, Ірмо, адже навіть моєму терпінню може прийти кінець!