У вогні справедливості

Розділ 4

   Дівчата дістались автомобіля. Рита розмістилась за кермом, Настя з Веронікою – на задньому сидінні й остання озвучила назву торгового центру, на стоянці якого залишила свою автівку. Як тільки автомобіль рушив, одразу зібрала розпущене дорогою волосся в неакуратний пучок та почала нарікати:

   - В таку спеку неможливо носити маску – нестерпно. Ледве не задихнулась.

   Безцеремонно вхопила сумку подруги й діставши звідти маленьке косметичне дзеркальце, глипнула в нього. Очі широко розплющилися, а голос набув дивних, різких нот:

   - Дия-я-вол! Зацініть моє лице! Фейс хоч пацюків бий! – важко видихнула, все більше кривлячись й стала розглядати себе під різними кутами.

   Дивний вислів, зрозуміти який двом іншим було важкувато, все одно викликав сміх.

   - Де ти цього набираєшся? – пролунало спереду. – Навіть в мене лексикон не такий… привабливий …Цю фразочку однозначно треба взяти на озброєння, як і всі попередні.

   - Моя бабця ще й не таке знає і я люблю в неї бувати, потроху переймаю знання, — задоволено відповіла Ніка й для більшого ефекту додала: - і це я ще злегка фільтрую, в оригіналі там "морда".

   Нарешті давши спокій лицю, дівчина повернула дзеркальце на місце й зайнялась "впорядкуванням" бюсту, бо той, як їй здалося, викликав дискомфорт, а терплячість — не її сильна риса. Поправляла, трясла, поки не зрозуміла, що перестаралась — верхня частина білизни, яку вона так довго підбирала в тон відтінку шкіри, не витримала «впорядкування» і крихкий пластик, яким прозора бретель кріпилась до основи, просто здався під енергійним натиском.

   - Тиць, моя радість! – дівчина вражено видала свою фірмову фразу на одному подиху, притримуючи бюст з одного боку й чортихнувшись продовжила з наріканням: - Пропонували ж взяти металевий гачок, а я дурепа вибрала пластик, через цю алергію на нікель!

   - Так… проблема саме в пластику… – потішалась над дивною ситуацією Рита, позиркуючи на подруг в салонне дзеркало заднього виду.

   - Давай допоможу зняти ті бретелі, — запропонувала Настя, з легкою розгубленістю.

   - Він же так не втримається! Краще прикрий мене, зніму повністю. Байдуже вже. – вирішила Вероніка і взялась за справу, поки подруга намагалась хоч трохи сховати її під тим світло-сірим платтям, яке після виступу Астреї, підібрала Рита.

   Позбавившись від зайвої деталі, на думку Вероніці спала, як завжди нерозумна, але досить потішна ідея.

   - Це треба використати з розумом… або навпаки, - протягла весело сама до себе й схопивши бюст, запхнула його в пакет разом із сукнею, задоволено пояснюючи: – Провчу Дімкину секретарку, бо якась вона аж занадто самовпевнена і постійно дивиться на мене, ніби зжерти хоче. Покажу їй хто там головний!

   - О, намічається щось цікавеньке! – хихикнула Рита. - Розповіси нам все в подробицях.

   - Обов’язково.

   - Нікуся, — почала подруга збоку, — навіщо тобі чіпати тих секретарок? Тобі треба направити цю енергію в потрібне річище. От чого ти ще досі самотня?

   «Диявол!» - Вероніка подумки чортихнулась ще декілька разів й навіть примружилась, адже іноді здавалося, що в Настю вселяється її турботливо-любляча мама. Манера називати «Нікусею» і той тон, яким вона зверталась, мов до дитини, трохи виводили дівчину з рівноваги. А до всього цього, білявка ще й вміла бачити ті самі «проблеми». Заледве поборовши дивні думки, Вероніка невдоволено видихнула й почала пояснювати:

   - Я ж ледве викроюю декілька годин на сон: робота, тренування в Тоні, спортзал, бо без цього мені немає що робити в неї: ті виступи зі стаффом* (*металева палиця з прикріпленим до обох кінців гнітом) і віялами* (*жорстко скріплені в одному місці металеві лозини, увінчані невеликим гнітом на кінцях) вимагають відмінної фізичної підготовки, бо знаряддя відносно важкі — все ж таки метал. А є ще Астрея і підтримання легенди про те, що я затята любителька нічного клубного життя, що допомагає приховувати участь у вогняному шоу. До того ж Денис привів наречену і тепер ще й перед Соломією доводиться грати роль любительки цих різних розваг, таскаючись повсюди. І все, лишень щоб брат нічого не запідозрив, – зітхнула, згадуючи всі свої проблеми. - Знаєте, мої нечасті походи до манікюрниці та в салон краси — це рай, бо поки мені там щось роблять чи наліплюють, я хоч трішки можу подрімати. Це реально жах. Здається, скоро від виснаження просто десь звалюся.

   - Ну то звалися, — Настя всміхнулась і продовжила мрійливо: - головне, щоб якийсь красунчик був поруч і своєчасно підхопив.

   - А що, крута ідея! – підтримала Рита.

   - От, як зустріну якогось красунчика, так обов'язково упаду в його руки. Головне щоб витримав. – пустила смішок Вероніка.

   Після цих слів їй чомусь несподівано згадався дивний патрульний, який колись став причиною того, що вона приміряла маску Астреї. В душі дівчина була вдячна йому за це, адже простою фразою той дав їй стимул боротися. І стільки добрих справ було зроблено з того часу, стільки життів врятовано. Якби зустріла тепер, просто подякувала б, навіть не пояснюючи нічого. Але чому вона його згадала саме в такий момент? Роздумуючи над цим, Вероніка знайшла просту причину: він дійсно був красунчиком і руки міцні мав – добре запам’ятала. Саме тому. Інших причин немає.

   - О, прогрес! – втрутилась в роздуми Рита. - То впади ж ти вже нарешті в руки тому Дімці, він явно буде не проти.

   - Який Дімка? – скривилась Ніка. - Скільки разів вам повторювати: він мені мов брат — як Денис! Що він, що Серафим, що всі інші — друзі. Тому це мега стрьомно навіть уявляти. – зіщулилась так, наче її проморозило.

   - Ти занадто перебираєш. – фиркнула Маргарита, продовжуючи майстерно лавірувати в транспортному потоці.

   - Ви ж знаєте, що зі мною ніхто довго не витримує. Крім родичів, звісно, бо в них немає виходу і вас. Але то зовсім інша історія, — зосереджено озвучила думки Вероніка, розглядаючи свій манікюр і вирішила, що вже час відвідати майстриню, байдуже, що запис лише через тиждень.



Лореін Владислава

Відредаговано: 22.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись