Розділ 11

   Дмитро навідався до Вероніки пізнього вечора. Приблизний опис кур’єра, не дав ніяких результатів. Наступного ранку приїхав знову, повідомивши, що через декілька годин в нього літак, але справу контролюватиме в телефонному режимі й вони розпрощались на тиждень. Але Ніка вирішила паралельно вести власні пошуки, придивляючись до персонажів зі свого списку, які могли крутитися неподалік. Хтось же слідкував за її життям.

   Першу половину вихідного дня дівчина провела в притулку, а іншу за підготовкою до виступів, тому вечір наступив доволі швидко — незчулась як вже чекала виходу на публіку. 

   Вони з Тонею, були одягнені в однакові костюми з натуральної тканини, які щільно облягали тіло, повністю закриваючи руки та ноги по щиколотки. Оскільки крім перспективи підпалити себе, більш реальною була загроза добряче забруднитися кіптявою. Рукавички — також обов’язковий елемент, щоб не стирати шкіру, бо знаряддя важкі. Волосся дівчата зібрали у хвіст, потім заплели в косу та закріпили шпильками. Перший рік Ніка ще й пов’язувала на голову косинку, боячись підпалити свою гордість, проте згодом почала виходити без головного убору, впевнившись в тому, що відпрацювала всі елементи ідеально.

   В них було неписане правило: одягнувшись в костюми, не показуватись публіці, тому Вероніка і спостерігала на відстані за натовпом, стараючись відшукати там брата з Соломією. І вона їх знайшла. Рідні стояли попереду і псевдо патрульний теж був з ними, тільки поруч знаходилась якась мала дівчинка, тримаючись за його руку. Це чомусь збентежило Ніку і вона навіть злегка похнюпилась.

   Невдовзі почалося шоу. Вероніка спостерігала за сценою з-за імпровізованих залаштунків, заборонивши собі дивитись в натовп. Чекала їхнього з Тонею виходу. Струнка брюнетка, приблизно її зросту, була старшою на шість років і сама придумувала всі постановки. Дівчата перезирнулись знаходячись на відстані одна від одної, кивнули й підпалили своє знаряддя у багатті, що палахкотіло по обидва боки від сцени, додаючи дійству азарту.

   Піднявши віяла високо над головою, гордо покрокували підкорювати публіку. В них все було настільки продумано, що доводилось починати рух завжди з однієї ноги, щоб синхронізуватись. Спочатку вони навіть кількість кроків рахували, але з часом все почало виходити механічно, що й не дивно, оскільки кожний елемент шоу був відпрацьований ними, як їм здавалося, тисячі разів.

   Для Вероніки цей вечір був незвичним. Розуміння того, що на неї прийшли подивитись рідні, викликало легке хвилювання, проте варто було лиш ступити перший крок, як все пішло ідеально відпрацьованим планом. Вправність, майстерність, безстрашність і дівчата підкорили вогонь. Семи променеві віяла схрестились в руках, обдаючи лице теплом, і фаєрщиці ступили до краю сцени. Утворивши вогняну спіраль, дівчата крутились в такт музиці, міняючись місцями та плавно перейшли на новий елемент, утворивши півкола над головою. Декілька відточених обертів і вони знову наблизились одна до одної та притулившись спинами, сформували «вогняний метелик». Ефектно покрутившись в танці, розійшлись в різні сторони й кружляли з віялами утворюючи геометричні фігури та спіралі, розмальовуючи вогнем темряву, немов художник своє полотно, повністю занурившись в магію стихії. Візерунки змінювали один одного у вмілих руках, впевнюючи глядачів наскільки видовищним і заворожливим може бути танець з вогнем попри свою небезпечність. Покидали дівчата сцену під гучні, задоволені вигуки. Їх замінили хлопці-жонглери з факелами.

   Швидко переодягнувшись, Вероніка привела себе в порядок, розплела косу і помчала до натовпу, що додивлявся шоу. Першою її помітила Соломія та одразу кинулась обіймати, захоплено переповідаючи свої враження. Денис повторив за майбутньою дружиною, тільки реагував більш стримано, а Михайло просто привітався і тоді Мія почала знайомити Ніку з дівчинкою Софією, яка виявилась його племінницею.

   Те, що Вероніка не пройшла оцінювання малої, вона усвідомила одразу ж, дивлячись на добряче зморщений маленький носик. Дівчина здогадалась про причину такої поведінки, бо малявка чимось нагадувала їй себе в дитинстві.

   - А в мене є папуга! – голосно похвалилась Софійка, втрутившись в розмову дорослих, ще й високо задерла ніс.

   - А в мене собака і він дуже розумний, живе в моїй кімнаті, — з тим самим захопленням видала Вероніка, скопіювавши тон малої, що примусило Михайла недовірливо похитати головою.

   «Вона ж не може себе вести так, як і шестирічна племінниця?.. Між ними ж різниця десь… в сімнадцять років! - кривився своїм думкам чоловік, по черзі дивлячись на обох. – Здається, мала побачила в ній загрозу, бо саме так і сприймала всіх дівчат, які теоретично могли б стати їй тіткою». Михайло чортихнувся, оскільки подумки вже приміряв Вероніку до себе й одразу спробував зосередитись на племінниці, але не планував втручатися в їхню розмову – було цікаво, чи впорається Ніка з малою.

   - А я вчу свого папугу говорити. Він вміє сидіти на руці! - Софійка знайшла нові аргументи для гордості.

  - А мій Аскольд вміє ганятися за м’ячиком і завжди приносить його назад, — Вероніка продовжила дражнити малу. – А ще він вміє гратися в справжні хованки. Я йому показую кого треба знайти, потім закриваю очі й коли відкриваю, він біжить шукати й завжди знаходить. І цього всього я його сама навчила.

   «Чорт! Що вона робить?!» – невдоволено нахмурився чоловік знаючи, що малявка тепер почне в кожній розмові канючити й собі собаку, поки хтось з найближчого оточення не здасться й не виконає це бажання.

   Домашні улюбленці поволі ставали новим захопленням Софійки, яке її мати аж ніяк не розділяла і вже погрожувала виселяти їх до тих, хто проявить слабкість і піддасться на умовляння малої. Тобто до Михайла, бо він першим здавався, оскільки дуже любив племінницю і та вправно цим користувалася.

   - Хочеш, я тебе з ним познайомлю? Зможеш погратися, він в мене дуже веселий і має довжелезні вуха, — продовжувала Вероніка, зрозумівши, що її домашній улюбленець викликав більшу цікавість ніж якийсь там пернатий.