Розділ 12

Агент Джонатан Росс

На годиннику була восьма ранку. Я вийшов із Вашингтонського міжнародного аеропорту імені Даллеса та замовив таксі. Від аеропорту до Вашингтону відстань була сорок два кілометри, це приблизно сорок хвилин у дорозі без заторів, тому закинув голову на сидіння та заплющив очі.

«Не в цьому місті я повинен бути, не в цьому!» — подумав.

Приїхавши додому, поставив валізу біля входу й, пройшовшись по квартирі, не міг повірити, що повернувся, але це повернення було таким гірким на присмак…

Одяг із валізи не став розпаковувати, адже планував довго у Вашингтоні не затримуватися, тому після ванної переодягнувся та відразу ж поїхав у штаб. По приїзду відразу ж привітався з колегами, які вітали з поверненням та, дочекавшись, коли директор Вокер стане вільним, пішов до нього.

— Ти виконав свою роботу у Нью-Йорку! — сказав директор, як тільки я зайшов у його кабінет. — Я дав розпорядження провести перевірку щодо Гаррі Донавана, адже є підозра, що агент Лія Скотт, яка загинула, працювала не сама, тим паче що в неї був не повний доступ до всієї інформації! — Вокер зітхнув й, присівши, додав: — Колеги з Чикаго доповіли, що Герреро в місті разом із Карлою Дієго та, — шеф витримав паузу, — Кетрін Дельгаро й Домініком Корнером. Також ми перевірили документи Кетрін і довідалися, що перед поверненням у Нью-Йорк вона змінила прізвище з Корнер на Дельгаро, а також у неї є липовий паспорт на прізвище Рівера. Я розумію, що ти лише сьогодні прилетів, але в мене до тебе буде нове завдання, а саме відрядження в Чикаго!

— Чудово! — занадто емоційно сказав, й Вокер, поглянувши на мене з-під лоба, нахмурився.

Емоції в той момент були моєю суттю. Я не міг їх стримати, не міг контролювати, вони всі були спрямовані лише до однієї молодої особи. Ми втратили будь-який зв’язок, але я відчував, наскільки потрібен їй зараз. Думки про Кетрін керували мною, і я не знав, як це приховати, тим більше коли ці думи стали як докір моїй компетентності!

Директор здвинув брови.

— Джоне, ти хочеш піймати Френка Герреро чи, зрештою, врятувати Кетрін Дельгаро?

— Кетрін Дельгаро також моє завдання! Ви ж так мені говорили?

Вокер відвернувся.

— У Чикаго тебе зустрінуть агенти… надійні агенти, — додав, — будеш працювати з ними та місцевою поліцією! Вони введуть тебе в курс всіх справ! Герреро має більший вплив у Чикаго, ніж ми вважали, й найгірше те, що він співпрацює з чиказьким синдикатом, що створює нам нову проблему, тому не забувай, перш за все, за операцію!

Вийшовши з кабінету директора, я відразу ж замовив найближчий квиток у Чикаго й знову попрощався з колегами на невизначений час!

Кетрін

Чикаго — це місто, в якому побудований перший у світі хмарочос, місто, в якому велетенські бетонні будівлі, ніби ті гіганти, змагаються на фоні дивовижної природи.

Чикаго славиться багатою архітектурою та світовою культурною спадщиною й по праву вважається містом блюзу та джазу, гангстерським містом, в якому жив знаменитий на весь світ Аль Капоне. Цьому місту не займати зухвалості та марнославства, але разом із цим у ньому є щось чарівне, що не можна описати словами. Й, перш за все, потрібно відчути душею його стиль та колорит!

Через те, що Чикаго знаходиться в північно-східній частині штату Іллінойс США на березі озера Мічиган у зоні вологого континентального клімату, весна тепла, але дощова, літо спекотне, а зима холодна та не дуже довга.

Жовто-червона осінь Чикаго також не порадувала приємною погодою, адже, вийшовши з лікарні, я відразу відчула холодний, поривчастий вітер. Піднявши голову, поглянула на темні хмари на небі. Було відчуття, що вони ось-ось впадуть на землю. Коли ще навчалася у Нью-Йорку, то мала змогу відвідати Чикаго, тому й полюбила це місто, але зараз мені все було тут чужим та, якби не жахливо це звучало, мерзенним, а все через те, яким чином я знову повернулася сюди…

— Домінік, одягни куртку! — оглянувшись, суворо сказала.

Брат скривився, адже не хотів одягати куртку, яку принесла Карла Дієго, і я розуміла його почуття, але, зрештою, прийшлося нагримати на нього, тому що не хотіла, щоб він захворів! Також я розуміла, що Домінік не звик до того, щоб я йому говорила, що і як треба робити, адже після смерті батьків мене довгий час не будо поряд, але все-таки він одягнув куртку, знаючи, що я його люблю та піклуюсь!

Домінік оглянув кортеж Герреро й, повернувши до мене голову, прошепотів:

— Можливо, вже час накивати п’ятами?

Якби було все так просто, ми б ще в лікарні накивали п’ятами, а так… приходиться терпіти! Я не знала, що відповісти брату, тому лише стиснула плечима й першою попрямувала до чорних автівок.

— Нарешті! — поглянувши на мене, фиркнула Карла.

— Тепер наші зустрічі будуть частішими, ніж ти цього хочеш! — дочекавшись, доки Домінік сяде в машину, сказала жінці.

— Френк використає тебе, а потім ти йому остогиднеш! — нахилившись, злобно процідила.

— У цьому ми з тобою схожі, Карло! Я впевнена, що така сама участь буде чекати й на тебе! — дивлячись у вічі жінки, сказала й, не чекаючи відповіді, сіла в машину.