Розділ 11

Мелісса

— Кетрін, янголятко, я змушена на деякий час знову зникнути. Я не можу знати, чи надовго, але хочу, щоб ти знала, я тебе люблю найбільше у світі. Як тільки Боніта зможе приїхати, вона обов’язково знайде тебе, — я обійняла доньку. — Люба моя, не сумуй і не хвилюйся. Слухайся дядька Девіда. —  Підняла голову та поглянула на чоловіка.

У квартиру зайшли троє чоловіків. Я провела поглядом доньку. Вона наостанок помахала мені ручкою і, вийшовши з будівлі, сіла в машину.

— Ці люди точно надійні? — запитала в Девіда.

— Так, можеш не хвилюватися.

— Девіде, якщо з Кетрін щось трапиться, я особисто вб’ю всіх твоїх колег! — серйозно сказала.

Девід закотив очі та наказав, щоб я збиралася.

— Хто знає, що я даю свідчення проти чиновника Джошуа Кларсона?

— Не багато людей. Вони надійні та перевірені. А чому ти питаєш?

— Просто дивно якось… від моїх свідчень можуть полетіти багато голів у міністерствах, і не лише Кларсона. Ти будеш підтримувати державне обвинувачення в суді?

— Можливо.

— Твоя відповідь не точна.

— Я довгий час провів із тобою. Всі документи, докази будуть сформульовані належним чином, але не факт, що в суді буду саме я підтримувати державне обвинувачення.

Решту частину дороги ми їхали мовчки. Я була досить схвильованою. Сьогодні потрібно розповісти все, і чим скоріше, тим краще. Я готова була сидіти в кімнаті для допитів хоч і цілу ніч. Потрібно завершувати цю гру. Якщо досі за мною не прийшли, то скоро прийдуть.

Девід провів мене в кабінет. На дверях я прочитала вивіску, це був кабінет агента Алекса Хейла. Я спокійно зайшла всередину й не повірила своїм очам. Переді мною стояла Ханна.

— Привіт, — усміхнувшись, сказала. — Неочікувана зустріч.

— Привіт, Меліссо! — відповіла.

Девід та Алекс Хейл вийшли з кабінету, а я залишилась із Ханною наодинці.

— Як ти змогла добитися дозволу на зустріч?

— Я змогла переконати свого чоловіка, й він поговорив із Девідом. До речі, ти правильно зробила, що довірилася Корнеру.

— Можливо, але вибір у мене був не великий й обмежений час на роздуми. Тим паче коли я дізналась, що його відсторонили від справи батька, то подумала, що він, можливо, і не продажний прокурор.

Ханна кивнула. Ми продовжували стояти одна навпроти одної.

— Я рада тебе бачити, — тихо сказала Ханна. — Вибач, але я повинна це зробити.

Ханна неочікувано дала мені сильного ляпаса по щоці.

— Мабуть, я його заслуговую, — потерла щоку.

— Це тобі за Алісію! — прижмурилася й погладила свій живіт.

— Я також тебе рада бачити, — засміявшись, сказала.

Ми деякий час стояли та реготали. Ось так буває в нашому житті. Життя — бумеранг…

В кабінет неочікувано ввійшов якийсь чоловік та промовив, що вже пройшов відведений час.

— Бувай, Ханно. Можливо, ще колись зустрінемось у якомусь затишному місці.

Я йшла пустим коридором з одним охоронцем і відразу не звернула уваги, що ми пройшли той коридор, який вів до кімнати для допитів.

— Ти новенький? Раніше я тебе тут не бачила. За мною приходять завжди знайомі обличчя.

Чоловік пхнув у спину пістолет та промовив, щоб я йшла мовчки до виходу.

— Багато тут твоїх людей?

— Вистачає, щоб прикінчити тебе, — злісно сказав чоловік.

Розуміла, якщо вийду з приміщення управління, я труп.

Довго думати не прийшлося, швидким ривком вдарила його ліктем по обличчю та завалила на підлогу. Я почала бити його ногами з усією жорстокістю та силою, яка лише була мені притаманна. Чиїсь сильні руки схопили мене за волосся. Я намагалась вирватися, але чоловік сильно вдарив мене по обличчю, від чого з губи потекла кров. Схопивши мене за лікоть, чоловік почав тягнути на підземний паркінг. Через кілька хвилин під’їхав чорний джип та вийшли ще два чоловіки. Один із них націлив на мене зброю. Постріл…  пекучий біль пройняв моє тіло. Відчула слабкість, потемніння в очах та впала додолу.

Девід

Я зайшов у кабінету Алекса, щоб забрати Меліссу.

— Алексе, де Мелісса?

— Один з охоронців тільки що забрав її, — спокійно відповів Хейл.

— Який ще охоронець? — гаркнув. — Я нікому не давав наказу забирати її.

Алекс підняв очі та вигукнув:

— От лайно! Ханно, залишайся в кабінеті.

По камерах ми побачили, як Меліссу виводив якийсь чоловік у формі на підземний паркінг. Вона почала боротися з чоловіком, але раптом під’їхала машина, з неї вийшли ще два й один із них націлив зброю на Дельгаро…

— Мерщій, підземний паркінг! — крикнув Алекс.

Пролунав постріл...