Убивця Драконів

Глава 3

Його рука ніжно торкнулася її талії. Луїза затамувала подих, слухаючи свого принца. - А хочеш, я скажу, що без тебе не гратиму. Хочеш? Я все зроблю, аби ти не плакала. - Ти думаєш, з цього щось вийде? - тихо запитала дівчина. - Вийде, кохана, все вийде. Адріан іще на крок наблизився до Луїзи і ніжно подивився їй в очі. - А хочеш, одружимось? В очах Луїзи з’явилась радість. - Ти хочеш, кохана? Я помітив, як засяяли твої очі. Давай зараз поїдемо до мене, ти чуєш, і будемо кохатися всю ніч, а завтра все буде по-твоєму. Луїза вже не плакала, вона раділа своєму щастю. - Ти згодна? Скажи лише "так". - Так, - відповіла Луїза. - От і добре, - радісно промовив Адріан. - Спускайся на вулицю, чекай мене там. А я піднімусь на четвертий поверх, викличу таксі. Ти не пожалкуєш, ти запам’ятаєш цю ніч назавжди. Хлопець ніжно поцілував свою принцесу і побіг наверх. Луїза вийшла на вулицю. Було вже пізно, навколо нікого не було. Їй хотілося, щоб Адріан вийшов якнайшвидше. Їй здавалося, що ця ніч змінить усе її життя. Думки дівчини перервав шум машини, яка наближалася до театру. Луїза вирішила, що це таксі, і підійшла до дороги. З машини вийшли двоє чоловіків. - Де тут можна зняти проститутку? - запитав один. Луїза дуже злякалася. У неї відняло мову, і вона розгублено похитала головою, що не знає. - Чого так довго? - почувся голос з машини. - Ця дурепа, що, німа ? - Ну то й що, що німа. Подивись, це саме те, що нам треба. Ще чотири обкурені чоловічі морди вилізли з вікон. - Ну то кидай її нам! - крикнув один. - Ні, будь ласка, не треба, благаю, - тихо говорила Луїза. - Будь ласка, хто-небудь допоможіть. Але в ту ніч ніхто більше не почув ніжний тихий голос Луїзи. Її проблема була в тому, що вона не вміла кричати ні у фільмі, ні у житті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше