Убивця Драконів

17 Глава

- Ні, ні, не вбивайте його, убийте краще мене! - вибігши на знімальний майданчик, крикнула нова принцеса і упала перед Драконом на коліна.

Адріан і Дракон подивилися на Ельзару. Тепер вона була інша, не така груба, не така сильна. Тонке біле плаття ще більше підкреслювало темний колір її шкіри і темні коси. Вона була схожа на принцесу, таку ніжну, таку беззахисну. Адріан подивився їй в лице. На її очах були сльози. Такі справжні, наче вона дійсно кохала його усе своє життя, наче вона дійсно хотіла померти за нього... Ні, у неї не карі очі, а інші, може, темно сірі. . .

- Убити тебе? - засміявся Дракон, відвівши погляд від принцеси. - Ні, принцесо, того не буде. Я залишу тебе живою, і ти народиш свого сина - Сина Драконів. Він знищить усе, чуєш? Лише принц зможе зупинити його, але на той час він буде вже мертвий.

Величезні лапи різко змахнули мечем над головою принца, і голова манекена Адріана, яку встигла підкласти Меланія, розпалася на дві рівні половини. Червона фарба бризнула на білу сукню принцеси і тонким струменем потекла по підлозі.

- Ні, - закричала принцеса.

Вона упала над тілом свого коханого і заплакала.

- Що я робитиму без тебе?

Вуста Ельзари ледь ворушилися. Арсен направив камеру прямо їй в обличчя. Він ніколи не бачив такої пристрасної гри, таких натуральних сліз. Ніхто не наважувався поворухнутися. Едуард затамував подих і боявся, навіть, моргнути, щоб не пропустити жодного руху талановитої актриси.

- Знято, - тихо промовила Меланія.

- Чудова гра! - сказав директор. - Мені, навіть, захотілося вас врятувати.

Всі засміялися.

- А вам як? - запитав він Дору.

- Мені? - перепитала режисерка, якій зовсім не хотілося хвалити Ельзару.

- Правда неймовірно? - перепитав директор.

- Ну звісно... Оголошую п’ятнадцять хвилин перерви, - тихо сказала Дора.



SashaSmail

Відредаговано: 21.12.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись