44

                                        Розділ 44

 ---- Що означає " повернутися до Лондона " , Мартіне  ? ---- насторожино перепитую я , сподіваючись на те , що від ейфорійної радості втратила слух або просто не правильно зрозуміла його слова .

---- Меггі , ну ти ж розумієш , що я не можу жити у Скарборо вічно . У мене фірма , яка потребує моєї уваги і контролю . Ціла купа зобовязань перед іншими людьми . Дотогож я хочу познайомити тебе і доньку зі своєю мамою , а ще у Лондоні тебе чекає сюрприз . 

   Ну от і кінець моїм фантазіям про щасливе майбутнє . Як можна було нафантазувати собі , що Мартін залишиться у моєму домі  і ми спробуємо створити щасливу сім'ю ? Фуерро справжня акула тож на плавання у прісній воді він ніколи не погодиться . Цей чоловік звик до комфорту притаманного життю мільйонерів , а я з радістю усього цього позбулася . Не хочу розчаровувати тебе Мартіне , але пташка більше не повернеться у золоту клітку дорогих стандартів . Надтто довго я мріяла про свободу . 

---- Я не затримую тебе Мартіне , якщо треба можеш їхати хоч зараз , але ми з Олівією залишимося у Скарборо . 

   Мартін загальмував так різко , що я мало не вилетіла з автомобіля . Кинувши на нього лютий погляд , починаю шипіти ніби гримуча змія . 

---- Я поки не збираюся покидати цей світ . Можна гальмувати і акуратніше . Моє життя лише розпочалося ---- кажу йому , обійнявши себе обома руками від страху . 

   Я не бачу очей чоловіка , не бачу його реакції на мої слова . Вперто дивлюся вперед себе , звівши від злості брови  . 

---- Меггі , ...  Меггі , а я вже став думати , що зміг достукатися до тебе ---- доволі іронічно насміхається Мартін з моїх слів . От і закінчилося наше кількагодинне  перемир'я ! 

---- Мартіне , я не можу і не хочу повертатися до Лондона . Все ! Крапка ! 

---- Чому , Меггі !? Чому ти не хочеш зробити бодай одну  спробу стати щасливою ? 

---- А я щаслива ! Зараз у мене є все те про що я мріяла довгими роками . Мені цього достатньо ! 

---- Вирішила втекти від своїх комплексів !? А про Олівію ти подумала ? Як їй житиметься на твоїх умовах і за твоїми дурнуватими правилами ?  Я без психолога розумію , наскільки сильно тобі бракувало батьківської любові , ласки і уваги . І зараз ти хочеш наректи нашу доньку на такі ж самі страждання !? Невже ти настільки сильно самозакохана егоїстка ? А , ... кохання ?! Хіба тобі ніколи не хотілося відчути себе коханою жінкою  ? Відповідай , Мег , бо складається враження , що я розмовляю сам із собою .

---- Ти нічого про мене не знаєш , Мартіне . Легко засуджувати словами та ти можеш говорити все що завгодно , мені байдуже . Я не повернуся до Лондона . Я погодилася на ще одну угоду з тобою заради Олівії . Я впустила тебе у свій дім заради Олівії . Чого ти ще від мене хочеш ? ---- ледь стримуючи сльози викрикнула я . 

---- Мег , ти першою влізла у моє життя . Продала мені свій сімейний бізнес , народила від мене доньку , втекла не сказавши ні слова , а тепер запитуєш чого я від тебе хочу . Відповідаю ! Раз ви з Олівією стали частиною мого життя я хочу щоб ви обидві завжди були поруч . Я вірю в те , що ми можемо стати щасливими . Допоможеш мені !?

   Слова Мартіна здавалися такими щирими . У його очах жевріла надія . Чоловік говорив про кохання та хіба ж я вмію кохати ? Хіба можу довіряти настільки щоб відкрити душу ? 

---- Мартіне , я не вмію бути щирою , не вмію кохати . Ти вимагаєш від мене неможливого . Переїзд  у Лондон нічого не змінить я така , яка є . Тому залишаюся у Скарборо , а ти можеш жити з нами разом , або ж приїждати коли тобі заманеться . Вибір за тобою . 

---- Мег , прошу не давай приводу змушувати тебе силою . У Скарборо я можу залишитися ще на день , максимум на два . Далі я повертаюся до Лондона і хочу щоб моя дружина і донька завжди були поруч зі мною . 

---- А як же мій дім ? Ти навіть уявити не можеш скільки я вклала у нього душі .

---- Моя маленька , Меггі душа завжди там де їй затишно і комфортно . Думаю , що зовсім не важливо де ми житимемо якщо будемо там  по - справжньому щасливі .

   Ох , ... якже він вміє переконувати . 

---- Пообіцяй , що якщо у нас нічого не вийте ти відпустиш нас .

---- Обіцяю ! А тепер ходи до мене я вже так скучив за твоїми губами , які лише й те роблять , що бурчать на кожному кроці .

    Мартін притулив мене до себе , даруючи упевненість , що я знову не даремно погодилася з його рішенням . Підкорилася його волі . Знову показала свою слабкість перед його бажаннями . Ох , як же гірко мені буде коли йому наскучить гратися у люблячого чоловіка і татуся . 

    Мартін не кваплячись почав покривати моє обличчя легкими поцілунками і я ніби геть  зголодніла за ласкою ще міцніше тулилася до нього . Його запах зводив з розуму , витісняв з голови усі розумні думки . Невже я стаю залежною від Мартіна Фуерро ? 

---- Мартіне , я не вмію довіряти людям . Я просто боягузка , яка довго вдавала з себе залізну леді . 

---- Тобі немає чого боятися , мила моя Меггі , а особливо своїх почуттів і думок . Віриш мені ? 

---- А хіба ти залишив мені інший вибір ? 

    Дорогою додому ми домовилися , що мій будинок залишиться Рубі . Це буде моя їй вдячність  за все , що ця неймовірна дівчина зробила для нас з Олівією . Я розповіла Мартінові , як мені пощастило з подругою .

    Невже завтра мені доведеться покинути тихий Скарборо і повернутися у галасливий Лондон  ?