50

                                       Розділ 50

  Два дні після відвертої розмови ...

   Я таки дала згоду на знайомство Скарлет зі своєю онучкою . Відтерміновувати неминуче немає жодного сенсу . Мартін своїм терпінням і ласкою  творить чудеса з моєю твердою позицією , що найбільше щастя для мене це ---- Олівія . 

   Поїздка у інший кінець Лондона зайняла менше години . Чим далі стрілка годинника рухалася вперед , тим більше я починала хвилюватися про намічену зустріч , але рука Мартіна  , яка ніжно погладжувала мою руку  не давала впадати у паніку .  Мартін два дні переконував мене , що  у мене немає причин для хвилювань . Ну звісно .... , немає ! Я так багато наломала дров , то ж навіть уявити  не можу настільки " теплою " буде ця зустріч . Олівія солодко дрімала у переносному ліжечку . От би мені хоч трохи  її спокою .

 ---- Мила , обіцяю все буде добре . Ніколи б не подумав , що ти можеш бути настільки схвильованою візитом до свекрухи .

    Мабудь Мартін своїми словами намагався розвеселити мене , але зараз я не готова до таких жартів . Ми домовилися , що спробуємо створити справжню сім'ю , але якщо його мама не захоче прийняти мене , нічого не вийде ...  . Мартін  не зможе усе життя розриватися між нашими бажаннями і така ситуація точно приведе до повного краху стосунків , які розпочалися як угода з ворогом .

   Дім Скарлет демонстував красу і багатство . Залізні ворота були обвиті квітучою вістерією ,  а це  створювало враження , що я потрапила у справжній королівський замок . В'їхавши на територію особняка я захопилася ще більше . Усюди цвіли голубі гортензії , троянди і ще безліч інших квітів , назви яких мені не відомі . 

   Узявши Олівію ми пішли до величезних дубових дверей , які служили парадним входом . Паніка наростала ! У такі моменти я завжди намагалася переключити свою увагу на щось інше . І цим іншим став мій чоловік . У темних джинсах і білій лляній сорочці він був схожим  на змія - спокусника . Перед очима промайнули події пазавчорашньої ночі і мої щоки одразу  стали схожими на стиглі помідори . Лише цього мені бракувало ... зашарітися ніби зелене дівчисько .

---- Ти прекрасна , Меггі . Обіцяю , що ввечері отримаєш нагороду за свої "страждання" .

---- Мартіне , прошу , ... не зараз ...

---- Як скажеш , кохана .

    Ну чому він такий милий ? Чому його слова змушують моє дурне серце так шалено битися у грудях ? Чоловік нахилився до мене і заволодів моїми губами . Я навіть не встигла нічого сказати чи подумати  . І  не помітила , як  нам на зустріч вийшла красива жінка . 

---- Привіт , мамо ! ---- посміхнувся Мартін .                     

---- Привіт , сину ! 

    Скарлет злегка посміхнулася у відповідь . Ця посмішка насправді дуже стримана чи мені лише здалося ? 

---- Мамо , познайомся це моя дружина ---- Меггі . 

---- Меггі , це моя мама ---- Скарлет . 

---- Рада знайомству , пані Скарлет ---- ніяково промовила я , простягнувши свою руку . 

    Що це зі мною ? Куди зникла стервозна Мег ? Чому у мене така дивна поведінка ? 

----  Я теж рада нашому знайомству , Магдалено ---- доволі сухо відповіла жінка і одразу переключила всю свою увагу на Мартіна і нашу доньку .

---- Мартіне , прошу покажи мені мою онуку . Так хочеться нарешті побачити її і потримати на руках ... , звісно якщо ви не проти .

---- Мамо , а чому ми маємо бути проти ? Ти бабуся Олівії , тож маєш повне право ....

   Мартін акуратно передав у руки матері нашу доньку . На обличчі Скарлет одразу зявилася блаженна посмішка , що свідчило про те , що Олівія з першого погляду заволоділа  її серцем . 

---- Мартіне , моя онука справжня Фуерро . Вона так схожа на тебе . Ви дозволите мені ще трохи потримати її на руках ? Мег , ти не проти ? 

---- Не проти ---- коротко відповіла я .

---- Ходімо до будинку . Я готувала до вашого приїзду святковий обід .

    Чому я й досі не зрозуміла цю жінку ? 

---- Я думаю , що ми маємо представити Олівію , як законну спадкоємицю імперії Фуерро .  А , що ви думаєте з цього приводу ? ---- запитала Скарлет , коли ми сиділи за обіднім столом . 

    Особисто я не бажала повертатися до світу багатих і знаменитих , але першою не промовила жодного слова . Хай Мартін вирішує . 

---- Мамо , думаю ще не час . Може трохи згодом ... 

---- Як скажеш , сину . Та раджу з цим не затягувати  . Про вас і так ходять легенди . Ви обоє ставите під загрозу репутацію нашої сім'ї .

---- Мамо , мені байдуже , що говорять люди  . 

---- Магдалено , ти не подумай , що я втручаюся у ваше життя . Це просто порада . Вирішувати вам ! 

---- Я відвикла від усіх цих світських заходів , але якщо ви займетеся організацією , .... я буду не проти  . 

    Можливо у словах Скарлет є певний сенс . Олівія донька Мартіна , а я таємна дружина . Нікому не відомо подробиць .  Мабудь буде краще якщо усі дізнаються , що ми сім'я і залишать нас у спокої . 

---- Гаразд , я займуся організацією свята . Дякую за довіру , Мег . Повір я бажаю вам добра і мрію бачити вас щасливими . 

    Скарлет усю нашу розмову ані на секунду не випускала Олівію з рук . Вона дивилася на неї з великою любов'ю . Я відчувала , що ця жінка доволі одинока , а її холодна стриманість переді мною тимчасова . Думаю коли ми пізнаємо одна одну краще , можемо навіть стати подругами , а ще мені дуже хочеться поговити з нею про мою маму .