Розділ 2.

Сьогодні міністру Збройних Сил РФ Сердюкові Анатолію Едуардовичу о 9 ранку було призначена доповідь. Вже півроку як роботи його міністерству добавилось, воно й до цього тільки роботу постійно добавляли, ще і його попередникам, але останні місяці Росія готувалася до війни, все йшло до того, та і останні доклади керуючого Головним Розвідувальним Управлянням Збройних Сил Російської Федерації генерал-лейтенанта Шляхтурова Олександра Васильовича тільки більше переконували – Україна на чолі головнокомандуючого Збройних Сил України Стрільця Степана Андрійовича готувалося до війни. Тільки з ким? Президент України Стрілець, по ставленню до РФ, був немов кошеня – лагідним, йшов на небачені поступки.

Президент Медведєв приймав його сам, вони в кабінеті були одні, тому президент намагався створити домашню обстановку, сиділи з чаєм і печивом, було зрозуміло, розмова очікувалася довга і відверта.

Вже як сто днів пройшло після інаугурації українського президента, а вже склалася традиція раз в тиждень Сердюков по півдня проводив в кабінеті у президента Медвєдєва. У Сердюкова складалося враження, що президент став для нього кращим другом, настільки вони зблизились.

- Дмитрий Анатольевич, надо как-то успокоить население, телевиденье уже работает против нас. Мало того, что наше телевиденье слишком сгущает краски, так и беженцы с Украины подымают панику.

- Хорошо. Но сначала доклад, что там нового. А то начал с просьбы.

- Мобилизация продолжается. Процедура не изменилась, также происходит в много этапов. Сначала собеседование с офицерами комиссариатов, потом медкомиссия, а потом что происходит, мы не знаем. Завербовать так и не смогли, кто прошёл первые два этапа. Также, одни только догадки, знаем, что в третьем этапе отбор принимает СБУ, но мы даже не знаем, кто прошёл отбор, кто нет. Очевидно, что некоторые не проходят, но доказательств нет. С большой вероятностью, что меньшая часть не прошла отбор, но внедриться не смогли, наших людей почему-то умудряются отсеять на медкомиссии. Требования к мобилизованным не изменились, исключительно, желание жить в независимой Украине и говорить на украинском языке, многих, даже опытных офицеров, не испытывающих подобных чувств, увольняют с армии.

Но телевидение, радио и газеты остаются дружественны к нам, к России. Многие СМИ Украины, до этого недружественные к России, закрылись, некоторые, правда, остались в Львовской области и в г. Киеве. Но если сохраниться прежний темп, то через месяц и их не станет. Сохранены только государственные СМИ, через которые украинское население оповещается о дальнейших действиях.

Поток беженцев с Украины ослабевает, но и со стороны украинских властей не оказывается им никаких препятствий. Также действует упрощённый режим для выезда. Причиной тому стал распространившийся слух, что РФ в скором времени оккупирует территорию Украины и те, кто выедет, уже будут покупать по большей цене жильё. Этому способствует и то, что некоторые семьи, уже служащих в рядах украинской армии, сдают жилье в коммунальную собственность, собирают вещи и уезжают в сборочные пункты, где и пропадает их след. Но пока это Крым, Луганская, Донецкая и Харьковская область.

Многие частные предприятия закрываются, но владельцам, граждан РФ, и сочувствующих России даже не намекали о закрытии, не проводили проверок, и каких-либо других мероприятий ущемляющих их. Оборудование с государственных предприятий также вывозится, с документации делаться копии, которые и вывозятся.

На территории Украины продолжается отсутствие каких-либо военных учений, боевая техника продолжается грузиться на железнодорожный транспорт и перевозиться в сборочные пункты ровненщины и житомирщины, где также их след теряется.

На Украине исключительно только АЭС работают на полные мощности, увеличив закупки атомного топлива в США и Франции, передавая большую часть энергии в сборочные пункты. Грузовые суда в Одессе, из США, перестали разгружаться, последний корабль пришёл два дня назад. Груз охраняет СБУ, но мы установили – это оборудование фирмы «Андерсон». В Одессе комендантский режим частично снят, контроль с порта снят.

Тоже самое происходит и в Грузии. Это всё, детали в этой папке, - Анатолій Едуардович закрив її і передав президенту.

- Жаль, что у нас нет формальных причин, - почав Медвєдєв, - начать боевые действия против Украины. Они нам не дают повода. Я чувствую, война скоро, и эта война будет с нами.

Вони ще довго розмовляли, де Медвєдєв більше читав, а міністр чекав поки йому зададуть питання. Президент виключно його доклад прочитував при ньому, на підставі доповіді задавав питання, а потім ще довго обговорював так, що Сердюков починав розуміти, що від того, як якісно він зробить свою роботу і наступну доповідь, залежить як промисловість федерації далі запрацює.

Але повернемось назад.

22 червня 2013 року Верховный Совет Автономной Республики Крым, Донецька і Луганська обласні ради і Грузинський парламент одноголосно прийняли рішення про вступ до Російської Федерації. Першими входили російські війська, вояки чекали підступу, сиділи в бойовій техніці напруженні і готові хоч зараз відкрити вогонь, давали взнаки, що на протязі 9 місяців російські ЗМІ лякало новою світовою війною. А от населення, навпаки, зустрічало їх усюди з “триколором” , квітами, осипаючи останнім техніку так, що нагадувало карнавал. Ніхто в цих багатолюдних краях не міг повірити, що кримські татари і “хахли” самі виїхали, і не продавши житло, а здавши до скарбниці міст. Ніхто тоді не звертав увагу, що українська влада залишала розкурочені підприємства, залишивши певну частину, аби не зупинилося життя в тих краях. Тільки російська влада не раділа від таких змін, які потребували великих вливань задля нормального функціонування економіки на нових землях, задля недопущення соціального колапсу там.

Міліція і ДАЇ мали поганий вигляд, доношували стару форму, бо стара влада з 21.12.2012 її не видавала. Склади були пусті. Стрімко їх переодягали в нову форму російської поліції й ДІБДР. Російська легка промисловість нарощувала потужності під держзамовлення.