Уламки долі

Розділ 8

Аудіотрек Serhat Durmus  — Hola

 

Селін

 

Щоб відволікатися від думок про Джареда, я почала працювати в ресторані з самого ранку. Людей було досить багато, тому, одягнувши фартуха, приймала замовлення туристів. Все було б чудово, якби у другій половині дня на порозі ресторану, а також нашої домівки, не з’явився він. Не втримала тацю та розлила гарячу каву на себе, від чого запекло тіло. Від гуркоту всі повернулися в мій бік.

Я швидко намагалася привести себе до ладу, але хвилювання ще стали більшими, коли поряд з’явилася Джаред та, допомагаючи витертися від кави, доторкнувся до тіла. По тілу пройшлися сироти. Знову! Я зніяковіла та, не піднімаючи голови, різко промовила:

— Що тобі потрібно від мене?

Джаред мовчки допомагав зібрати уламки від чашок. Прибігла старша донька Аміра Лейла та допомогла прибрати далі.

— Деніз, швидко йди до ванної кімнати. Знайди мазь для тіла… щоб не було опіків!

— Я тобі допоможу! — впевнено сказав Джаред.

Помітила, як Лейла підняла до мене очі, та кивнула головою.

— Йдіть, доки батько не повернувся з ринку.

На обличчі Джареда засяяла посмішка, а я лише нахмурилася та попленталася на другий поверх. Він зайшов за мною у ванну кімнату та закрив двері. Підійшов ближче та забрав із рук масло.

— Дякую, але мені не потрібна твоя допомога! — свердлячи його поглядом, відповіла.

Джаред мовчки почав розстібати сорочку, в цей момент я пораділа, що одягнула під низ білу майку, але від самої ситуації збентежилася. Легкими рухами почав наносити масло на грудну клітку.

— Селін, я тобі не ворог, — не піднімаючи очі, спокійно промовив.

Я зітхнула та опустила очі донизу. Не змогла більше дивитися на нього. Серце стиснулося лише від однієї думки про сон, в якому він цілує мене, нагло та пристрасно. Відчула, як щоки починають червоніти. Він намазав грудну клітку та повільно почав підніматися до шиї. Я перевела подих та різко сказала:

— Досить!

— Я розумію, що ти не пам’ятаєш свого минулого життя, що тобі страшно і ти самотня, але дозволь мені допомогти.

На очі набігли зрадницькі сльози, які потекли по щоках.

— Ти нічого не знаєш про мене! — викрикнула та, намагаючись обійти його, відчула руку та плечі.

Він міцно обхопив плече та, повернувши голову, вткнувся лобом у скроню голови. Від цього я ще більше почала плакати та здригатися всім тілом.

— Не бійся мене, якщо не довіряєш, то хоча б не бійся, — тихо промовив.
Я підняла голову, витерла сльози та, набравши повні легені повітря, повільно видихнула. Лаючи себе, що дала слабинку, намагалась заспокоїтися.

— Скоро приїде батько Амір, — надривним голосом сказала, — не варто, щоб він тебе бачив зі мною.

Джаред різко повернув мене обличчям до себе та, взявши за підборіддя і пронизуючи мене поглядом, запитав:

— Що ти хочеш?

— Я не розумію твоє питання.

— Якщо хочеш спілкуватись зі мною, то чому маєш отримати дозволу в Аміра, який тобі навіть і не батько?

Від його слів про Аміра і те, що він мені не батько, я закипіла від гніву. Відштовхнувши його від себе, завдала сильного ляпаса по шоці.

— Не смій більше так говорити про Аміра!

— Тепер я впізнаю Селін! — легко посміхнувся, заховав руки у кармани штанів.

Не знаю чому, але через декілька хвилин почала сміятися та, повернувшись до Джареда, доторкнулася до його щоки і повільно почала гладити. Без слів, лише піддалася своїм емоціям, які масово вирували в мені та поєднували в собі гнів, страх та ніжність. Мені захотілося плакати та сміятися одночасно, захотілося довіритися йому. Не знаю, можливо, це помилка, але я і так багато чого втратила, так, можливо, варто розбудовувати щось нове? Просто захотіла відчути його на дотик, відчути, як під пальчиками палає шкіра лише від одного легкого доторкання. Наші погляди зустрілися. Лише зараз помітила, які в нього гарні, великі сині очі.

Джаред нахилився та поцілував у верхівку голови. У цей момент хтось постукав у двері. Я здригнулася.

— Деніз, з тобою все добре? — почула голос Лейли та з полегшенням зітхнула.

— Так, все добре. Скоро вийду!

— Скажи своєму другу, якщо він до тебе руки буде розпускати, то батько у гніві, в порівняні зі мною, здасться йому легким землетрусом.

— Як бачиш, я не самотня!

Дочекавшись, доки кроки Лейли припинилися, відкрила двері та вийшла з кімнати. Слідом за мною вийшов і Джаред.

— А тепер краще йди!

— Ти постійно мене відштовхувала, і навіть на даний час не перестаєш, але якщо раніше мені було все одно, то зараз я цього не дозволю.

Джаред пішов. Я залишилася стояти на місці. І як мені зрозуміти його слова? Не знала, чи радіти тому, що він так раптово з’явився в моєму житті, чи тікати від нього.

Спочатку думала, що не повинна відштовхувати його.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше