Розділ 11

Аудіотрек Артем Пивоваров — Кислород (минус)

Джаред

Все, що далі відбулося, промайнуло так швидко, що відразу не зрозумів, як стрибнув...

Піднявся на поверхню води, але її ніде не було. Хвиля накрила мене, і я знову занурився у воду. Помітив Селін. Вона борсалася ногами, перебуваючи у вертикальному положенні, задихаючись, хапала ротом повітря та намагалася плисти в певному напрямку, але залишалася на місці, ніби піднімаючись по невидимих сходах. Селін боролася за ковток кисню. Безладні рухи й спроби вхопитися за що-небудь були приховані водою. Її рот знаходився на рівні води, а голова задерта. Селін часто вдихала і видихала, вода заливалася у рот. Коли я підплив до неї, погляд Селін був не зосереджений. Волосся закривало обличчя. Потім вона перестала рухати ногами й знаходилася у вертикальному положенні в воді.

Підпливав до Селін ззаду. Вона намагалась схопити мене за руки, але я повернув її спиною до себе. Відплив від дівчини на невелику відстань та пірнув глибше і поплив до неї під водою.

Перевівши подих, спробував знову підпливати до Селін зі спини. Перевернув дівчину на спину, взяв її під пахви та цієї ж рукою обережно взяв за підборіддя і вільною рукою почав гребти до берега, працюючи лише ногами. Витягнув на кам’янистий берег, і ми разом впали на землю. Каміння боляче врізалося в тіло, залишаючи рани. У Селін був пульс, але вона залишалася без свідомості. Переконався, що є дихання.

Перевернув дівчину на бік, щоб не захлинулася. Щоб позбутися води в легенях, перекинув Селін через коліно, щоб вона висіла головою вниз. Однією рукою притримав голову, іншою тиснув на лопатки. Вода почала виходити.

— Селін, повертайся до мене!

Дівчина почала кашляти та спльовувати воду. Перевернулась на живіт, схилила голову та через кашель і сльози почала щось незрозуміле говорити.

— Селін! — я доторкнувся до неї та підняв. Вона судомно схлипувала та, схопившись руками за голову, почала кричати.

— Я не витримаю! Боляче...

Намагаючись заспокоїти, я міцно обійняв Селін за талію. Дівчина обхопила руками мою шию. Відчув, як її тіло труситься в агонії. Вологе волосся прилипало до грудей, вона була в шоковому стані.

— Джареде! — почув крики. — Джареде...

Занурив руку в її волосся та промовив:

— Все буде добре, дівчинко.

Селін відсторонилася. Її погляд був пустим та байдужим. Сльози котилися по її щокам. Знову почув крики й побачив, як до нас бігли Бурхан, Майкл та Клавдія. Селін намагалася встати, я підняв її на руки. Вона поклала голову на груди та знову щось незрозуміле почала говорити.

— Джареде, що трапилось? — першим запитав Бурхан.

— Це... це Селін Джексон? — ледве стримуючи емоції, спитав Майкл.

Піднімаючись по кам’янистій дорозі, я мовчки пішов уперед, тримаючи на руках Селін.

— Як ви знайшли нас? — запитав у Бурхана.

— Клавдія сказала, що Еліс взагалі збожеволіла та почала стежити за тобою. Тим більше я дуже сильно був здивований, коли Клавдія сказала, що знає про Селін.

Повернув голову, позаду мовчки йшли Майкл та Клавдія.

— Ти повинен розуміти, що тобі може бути!

— Бурхане, дякую, що знайшли нас... про наслідки розумію.

— Джареде, як так... що Селін...  — Майкл розвів руки.

Клавдія опустила голову та тяжко зітхнула.

— Це я у всьому винна! Я повинна була попередити за Еліс.

— Заспокойтеся! Крім мене ніхто тут не винний....

Майкл та Клавдія забрали машину на стоянці і поїхали слідом за нами. На задньому сидінні я тримав Селін на руках, Бурхан поглядав на нас у переднє дзеркало. Через декілька хвилин промовив:

— Джареде, це Еліс зіштовхнула Деніз?

Я мовчав. Бурхан дістав мобільний телефон та включив його на гучний зв’язок.

— Барбаро, терміново знайди Еліс Кінг та скажи охороні, щоб до мого приїзду закрили її в номері та не відпускали!

— Бурхане, що трапилось? — почув голос Барбари.

— Зроби так, як я говорю! — гаркнув чоловік та відключився.

Через декілька хвилин ми приїхали до лікарні.

— Одягни! — Бурхан подав мені футболку.

Ми вийшли з машини, слідом за нами приїхали Майкл та Клавдія. Коли до нас прибігли лікарі, Бурхан сказав:

— Hemen Dr. Kagan Berkant'ı arayın! (Терміново звіть лікаря Каган Берканта!)

Через декілька хвилин прийшов лікар. Мене не пустили в палату до Селін. Бурхан тим часом поволік мене в приймальну, щоб обробили рану на нозі.

— Мені не потрібна допомога! — сперечався я.

— Джареде, заспокойся! — гаркнув Бурхан. — З Деніз все буде добре! Ти краще думай, як повідомити Аміру!

Я вийшов із палати. Нога нестерпно боліла, але я не звертав увагу на біль, я більше хвилювався за Селін. Клавдія тихо сиділа та рюмсала. Майкл ошелешено поглядав на мене, чекаючи відповідей. Я не готовий був щось розповідати, тому, присівши на диван, закрив очі та прислуховувався, як серце шалено стукотіло. Через декілька хвилин прийшов Бурхан та повідомив, що вже зателефонував родині Аміра.