Уламки долі

Розділ 13

 Аудіотрек Serhat Durmus  — Yolu Yok

 

Селін

 

— Мамо, дай мені час, щоб попрощатися з родиною Аміра, — промовила, коли ми їхали в машині до аеропорту.

— Не хвилюйся, рідненька. Вони зрозуміють.

Я провела в лікарні два дні. Мене вже тіпало від усіх та від усього, що відбувається...

— Зупини машину!

Мати різко загальмувала та перевела ошелешений погляд на мене.

— Селін...

— Якщо ти боїшся, що я випадково чи, можливо, не випадково зустріну Джареда, то не варто так хвилюватися. Скажу тобі чесно та відверто, мамо, я б дуже сильно хотіла його побачити, але зараз я хочу попрощатися з родиною.

Заспокоїлася та скоса поглядала на неї. На наступному повороті вона зменшила швидкість та повернула в сторону ресторану Аміра. Я з полегшенням зітхнула.

— Я все роблю, щоб тобі було краще, — спокійно сказала мати.

— Не забирай спогади та тих людей, які давали мені затишок останні три роки. Я не звинувачую тебе і ніколи цього не робила.

 

Я не стримала сльози й розридалась в обіймах Айли та Аміра. На останок Лейла подарувала срібний браслет з іменем «Деніз» та попрохала, щоб я не забувала їх.

— Лейло, — я відійшла з нею трохи далі, — у мене буде до тебе прохання. — Я опустила очі.

— Деніз, говори, — взявши за плечі, лагідно сказала Лейла.

— Ти зможеш передати лист Джареду? 

Вона швидко заховала його в кишені фартуха.

— Ти впевнена, дорогенька?

— Так, — кивнула.

Я поцілувала Лейлу в щоку, попрощалась з дітьми старшого сина Аміра — Бураком, й наостанок Каміль міцно обійняв мене та, плачучи, просив, щоб я не їхала.

 

Дорога до аеропорту була тяжкою. Серце розривалося на маленькі шматочки, душа плакала. Я не розуміла, що покинула родину Аміра та країну, до тих пір доки не сіла в чартерний літак. Допоки набирали висоту, провела поглядом, надіюсь, не останній раз, Бодрум. Коли місто зникло за хмарами, я знову не витримала і заплакала.

— Селін, — матір обійняла мене за плечі, — скоро все налагодиться, я тобі обіцяю!


Джаред


Зайшов у кімнату до Еліс. Дівчина злякано поглянула на мене, а я готовий був її зламати, ніби іграшку, знищити не лише фізично, але і морально.

— Я тебе кохала, а ти знову зрадив мене. Ти весь час зраджував мені з іншими дівками, не помічав мої почуття, і зараз ти знову вибрав не мене. Знову... і все через неї, — спокійно, без емоцій сказала.

У наступні декілька хвилин Еліс звинувачувала мене у всіх смертних гріхах. Кричала, розкидала речі, ридала, трощила меблі, а я лише споглядав цю істерику.

— Що з тобою трапилось? Ти ніколи не мав почуттів до Селін, лише не до неї. Невже наша наївна дівчинка, принцеса, — гнівно сказала, — стала іншою?

Я не втримав. Схопив Еліс за руки та втиснув у стіну.

— Закрий рот, Еліс! Можеш радіти, що Селін вижила... Я ніколи не бив дівчат, але тебе б придушив. Швидко зібрала речі й звалила звідси.

 

Коли моя компанія відлетіла додому, Бурхан із полегшенням зітхнув. Еліс змушені були відпустити, адже Селін не писала заяву в поліцію, а я вирішив, що сам розберуся з дівчиною...

— В Англії її вже очікують, так що вона не втече!

— Джареде, я розумію твої почуття, але ти повинен вирішити, як будеш далі жити. Твої батьки вже декілька днів розривають наші телефони, і мої працівники постійно змушені брехати.

— Бурхане, я все вирішу, — посміхнувшись, відповів.

— Що ти задумав?

— Задумав? — зі здивуванням запитав. — Не розумію тебе.

— Ну що ж, якщо не бажаєш говорити, то нехай так і буде.

Я не поспішав відлітати, маючи надію, що знову зустріну Селін. Великою несподіванкою стало те, що Барбара підійшла до нас та сказала, що мене шукає Лейла Ефе. Я переглянувся з Бурханом.

— Барбаро, проведи її до нас, — сказав друг.

Через декілька хвилин прийшла Лейла Ефе. Лише зараз я розгледів жінку. Середнього зросту, блакитні очі, темне волосся до лопаток; коли вона всміхнулась, помітив дві ямочки на щоках. Друг почав відверто її розглядати. Помітивши його прискіпливий погляд, вона повернулась до Бурхана та промовила:

— Пане Бурхане, зі мною щось не так?

— Вибачте, не зрозумів!

— Не варто так відкрито розглядати мене.

Я всміхнувся. Гм... з характером. Вона віддала мені листа зі словами, що це від Селін. Через секунду я відійшов. Бурхан залишився стояти на терасі з жінкою. Доки я тримав у руках листа, почув розмову Бурхана та Лейли Ефе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше