Глава 5

- Привіт. Що вже сталося?
- Ти чому така зла?
- Сім пропущених за п'ять хвилин. Я була на важливій зустрічі, а ти все дзвониш і дзвониш.
- Пробач, не подумав, що ти зайнята.
- Так що тобі потрібно?
- Хотів сказати, що Єгор погодився. Тільки я не до кінця розумію, як він має зустрітися з твоєю подругою.
- Залиш це мені. Все, що ти міг зробити, вже зроблено. Дякую.
- Пропоную прогулятися після успішного виконання плану.
- Тобі сказати прямо чи не травмувати?
- Кажи прямо.
- Я знаю, як ти обходишся з дівчатами. І якщо пропозиція погуляти має суто сексуальний характер, я відмовляюся.
- Я просто запропонував прогулятись. Ніяких підтекстів - я розумію, що Олег ні на що не натякає. Просто не хочу з ним гуляти. Йому потрібна допомога психолога, та я не настільки досвідчена, щоб допомогти цьому хлопцю.
- Пробач, якщо образила.
- Мені нема на що ображатись. Якщо не хочеш, я не буду тебе переконувати - чую, що він сміється. І сміх цей трохи схожий на істеричний.
- Щось не так?
- Ти перша дівчина, яка відмовилась зі мною спілкуватися.
- Олег, я не відмовлялась спілкуватися. Просто зараз переді мною стоїть невелика мета, для здійснення якої треба багато сил і часу. Може потім якось і погуляємо - хоча, я більш ніж впевнена, що до того часу, коли я готова буду погуляти, Олег забуде про моє існування.
- Не буду заважати. Якщо знадоблюся, дзвони. До зустрічі.
- Бувай.
Мабуть, це не дуже гарно, отак прямо відшити хлопця. Та після того, як моя подруга познайомилась з цим Олегом, я ледве витягнула її з депресії. Хлопець симпатичний, навіть дуже. У нього легко закохатись і важко потім забувати, особливо коли ти молода дівчина, яка ще не до кінця розуміє, що таке життя. Олег легко розбиває серця, і його після цього не мучить совість. Не люблю таких людей, хоч сама знаю, що вони потребують допомоги. Може, колись я зможу пояснити йому, що такий спосіб життя ні до чого хорошого не призведе. Тільки зараз у моїй голові є лише одне завдання: такий собі пазл, який потрібно скласти.
Єгор:
Виходжу зі студії й намагаюсь додзвонитися Олегу. Він довго не відповідає. Мабуть, зайнятий черговою дівчиною. Не буду йому заважати. Йду до Дніпра, щоб подумати над правильністю свого рішення. Побачити тут Олега я точно не очікував.
- Чому на дзвінки не відповідаєш?
- Телефон випадково втопив. Як там фотосесія?
- Тобі говорити чесно?
- Звісно. Нащо мені твоя брехня?
- Я шокований. Думав, що йду на фотосесію в якості моделі, а виявилось, що мене приймають на роботу, як фотографа.
- Сюрприз.
- Вперше твій сюрприз виявився приємним. Тільки нащо ти сказав, що поїдеш в Мілан, як мій агент? Ти ж вдома залишишся.
- Мені потрібно було тебе переконати піти туди.
- Щось сталось? Куди зник твій позитив?
- Я бачився з матір'ю.
- Що?!
- Вона сама знайшла мене. Я не хочу зараз про це говорити. Залиш мене.
- У мене через чотири години літак. Навряд чи встигнемо поговорити, але ти дзвони, якщо захочеться поспілкуватися.
- Угу.
Давно я Олега таким не бачив. Навіть, коли ми сварились, він залишався усміхненим і з позитивом підходив до сварки. Хоча, його можна зрозуміти. Він свою маму не бачив п'ятнадцять років, і оцей неочікуваний візит просто вибив хлопця з життя. Їду додому, збираю всі потрібні речі. Ще треба заїхати на студію, щоб взяти деяке обладнання. Завтра я буду працювати на показі мод, отже фото мають бути максимально крутими. З думок не виходить те, що я можу зустрітися з Машею. Цікаво, ким вона працює. Може, моделлю, тоді я побачу її на подіумі. А може, вона дизайнер. Давно в мої думки не вривались дівчата. Чомусь не можу припинити думати про неї.
Мілан. Вечір. Навільо-Гранде.
Гуляю вздовж найстарішого каналу Європи й зачаровуюсь красою нічного Мілану. Зупиняюсь на мості й дивлюся у воду.
- Пробачте, що турбую. Не підкажете, котра година? - до мене звернулась дівчина з дуже милим і приємним голосом. Вона точно приїжджа, бо говорить англійською.
- За двадцять хвилин десята - я задумався і відповів їй українською. Сміюсь, згадуючи, як повторити цю ж фразу англійською, яку я знаю не дуже добре.
- Ви з України?
- Так.
- Я Маша.
- Єгор.
- Ви тут вперше?
- Так.
- Хочете, покажу нічне місто? - невідомо звідки в мені береться сміливість погодитись гуляти з незнайомкою.
- А якщо скажу, що хочу? Ви реально підете гуляти з незнайомим хлопцем?
- Якщо перейдемо на "ти", перестанемо бути незнайомцями. І ще в мене є одне чудове правило: все, що було у відрядженні, залишається у відрядженні.
- Тоді веди - обертаюсь до дівчини обличчям й усміхаюсь. Це та сама Маша. Невже на моєму шляху перекинулась вантажівка з удачею?
- Є два варіанти маршруту. Можемо просто погуляти вулицями міста або поїхати в центр і подивитись найвизначніші місця Мілану.
- А звідси до центру далеко йти?
- Приблизно півгодини, якщо пішки.
- Пропоную прогулятись до центру, подивитись визначні місця.
- Двох зайців одним пострілом?
- А чому б ні?
- Я не проти. Пішли.
- Можна запитання?
- Питай.
- Чому ти підійшла до мене?
- Скажем так: хотіла перевірити, чи це справді ти...