Глава 12

- Так. Як ти здогадався?
- Наш домашній номер знає невелика кількість людей, а з них тільки ти знаєш, що мій телефон постраждав, коли він вирішив скупатися в Дніпрі.
- Ха-ха. Як спалось?
- Я сьогодні вперше за останній час виспався, навіть не зважаючи на те, що так рано прокинувся.
- Не люблю довго тягнути кота за хвіст. Мій план провалився.
- Розмовляла з Єгором?
- Він мені нічого про Машу не розповів, а в неї я запитувати не хочу. На показі вони не бачились.
- Шкода. Хороший план був - він дійсно засмутився. Мабуть, Олег дуже любить свого друга.
- Вони бачились в ніч перед показом. Тоді, коли Єгор тільки прилетів у Мілан.
- Він ж тобі нічого не розповів. Звідки ти тоді це знаєш?
- Я не розповідала, але в мені захований маленький детектив.
- Куди в тебе таку мініатюрну стільки людей влазить? Детектив, фотограф, психолог, хороший друг.
- Буду вважати, що це комплімент. Коротше кажучи, Єгор надіслав мені деякі фото з показу. Мабуть, абсолютно випадково там опинилося фото Маши, на якому є дата. Я просто склала пазли.
- Доля вирішила зробити твій план цікавішим.
- Це точно. Тільки є й негативні сторони. Єгор забув взяти в Маши номер телефону.
- Він попросить його в тебе.
- Я сказала Єгору, що просто так нічого, що стосується Маши не скажу. Тепер реально потрібно вигадати для нього якесь завдання.
- Ти ж хотіла його на якісь там курси відправити?
- Хотіла.
- Придумай якесь завдання, яке Єгор зможе зробити лише на тих курсах. Якщо твоя мама там працює, зробити це буде взагалі не важкою справою - навіть легшою, ніж Олег може подумати.
- Як я сама до цього не додумалась?
- Для цього в тебе є я - ми обоє розсміялися.
- Якщо я домовлюся з капітаном команди, то в тебе сьогодні буде перше тренування.
- Чому ти раніше про це не сказала?
- Так би за ніч твої переживання пройшли. А зараз у тебе з'явиться невелика злість через те, що я не сказала раніше, і на тренуванні ти викладешся на всі сто відсотків.
- Гарно придумала. Ти в університет не запізнюєшся?
- Ще встигаю.
- Може мені з тобою піти? Разом поговоримо з капітаном команди.
- Повір, це буде зайвим - хочу позлити його ще більше.
- Удачі на парах.
- Дякую.
Вечір. Квартира хлопців.
- Що ти їм такого сказала, що мене настільки швидко прийняли в команду?
- Нічого особливого. Капітан команди був винен мені бажання. Просто настав час його здійснити.
- Вони мене сьогодні добре поганяли.
- А чого ти хотів? Я їх одразу попросила, щоб тренували тебе добре. Буду твоїм агентом, якщо ти не проти.
- Якщо це допоможе мені здійснити мрію, то я тільки за.
- Коли за діло береться Соня, воно не буде програшним. Я тобі це обіцяю. Будеш грати в найкрутішому клубі Києва. Ми ще з тобою на якийсь чемпіонат поїдемо.
- Мені подобається твій оптимізм. Тільки не розумію, звідки в тебе стільки енергії.
- Сама не знаю. Головне її в правильне русло направляти. Тоді ця енергія допоможе не лише мені. До речі, в мене є для тебе невеликий подарунок.
- Я починаю боятись - протягую Олегу пакет й усміхаюся.
- Не бійся, павуків, мишей, тарганів і інших тварин, які викликають фобії, там нема.
- Ти полегшила мені життя - хлопець сміється й заглядає в пакунок.
- Та дістань вже, не бійся.
- Можна, я тебе приб'ю?
- Подарунки не повертаються.
- Сонь, це занадто дорогий подарунок. Ти і так багато для мене зробила.
- Я не відчеплюся, поки ти не приміряєш цю форму.
- Тільки заради тебе.
- Так значно краще.
Поки я чекала Олега, повернувся Єгор.
- Привіт. Я думала, що ти завтра прилетиш.
- Привіт. Я так розумію: з Олегом ви подружились.
- Ой. Єгор. А ти хіба не завтра мав прилетіти?
- Ммм, давно я тебе в формі не бачив. Невже вирішив знову зайнятись баскетболом?
- Це все вона - Олег переводить погляд на мене, а Єгор починає сміятися.
- Звалилося щастя на нашу голову. Сонь, може, ти ще його прибирати навчила.
- Він сам навчився. Навіть підлогу вимив. Ще вчора. Єгор, скажи, що йому дуже личить ця форма.
- Виглядає класно.
- Ну все, тепер тобі доведеться прийняти мій подарунок. До речі, про подарунки - починаю шукати в рюкзаку подарунок для Єгора. - Це тобі.
- Що це?
- Подивись.
- Ти таки знайшла спосіб затягнути мене на тренінг до своєї мами?
- Добровільно ти б не пішов, а так відчуватимеш певну зобов'язаність.
- Мені здається, що нам потрібно втікати від цієї дівчинки. Олег, ти зі мною?
- Я краще з нею залишуся. Жити цікавіше буде. А ти, дорогий наш друже, присядь і розкажи, як ви з Машею зустрілися.
- З чого ти взяв, що ми бачились?
- Ти випадково скинув Машине фото разом з фотографіями з показу.
- Проколовся. Ця зустріч була випадковою. Вона просто запитала мене, котра година. Я навіть спочатку не звернув увагу на саму дівчину. Просто відповів і все.
- А вона що?
- Щось мені підказує, що ти сама прекрасно знаєш цю історію.
- Так не чесно. Ви собі знаєте, а мені ж цікаво. Розповідайте все і детально, бо не випущу з квартири...