Глава 17

- На тебе це не схоже.
- Ми підемо до Єгора, це очевидно.
- Чому ти так впевнена в цьому?
- Ти пахнеш його парфумами.
- І як це пов'язано? Нас міг запросити хтось інший.
- У нього недавно був день народження, який Єгор ніколи не святкував. Чомусь мені здається, що вже настав потрібний час - мама дивиться на мене зі здивуванням. - Добре, добре, скажу правду. Ми з Олегом вирішили зробити Єгору свято і запросили його на вечірку.
- Тепер зрозуміло, звідки ноги ростуть.
- Ноги ростуть з тазу.
- Дуже смішно.
- У мене є до тебе прохання.
- Яке?
- Відпусти мене на кілька днів до дідуся з бабусею.
- Могла б і не запитувати про таке. Ти ж знаєш, що вони завжди чекають на тебе.
- Знаю. Просто мені потрібні гроші на білет.
- Коли ти встигла витратити всі кишенькові?
- Повір, усі вони були витрачені на хороші справи.
- Добре, я куплю тобі білет. Тільки обіцяй надовго не зникати.
- Я попереджу в університеті, що пропущу кілька днів, не переживай.
Олег:
Здається, я її злякав. Поруч з Сонею я втрачаю всю впевненість, яка в мені є. Може її відштовхнуло моє хвилювання? Мабуть, я просто поспішив. Повертаюся в квартиру.
- Єгор? Ти чого так рано?
- А чому ти вирішив, що я буду пізно?
- Не знаю.
- Ти чому такий сумний?
- Уяви ситуацію: ти признаєшся дівчині в симпатії, а вона просто тікає. Що будеш робити?
- Взагалі нічого не сказала?
- В щоку поцілувала.
- Тоді шанси ще є. Ти міг просто спантеличити її. Зачекай кілька днів, вона сама захоче з тобою поговорити.
- Думаєш?
- Олег, я своїм очам не вірю. Ти так сильно переживаєш через якусь дівчину. Раніше такого не було.
- Вона не якась. Ця дівчина особлива.
- Соня сьогодні була? Так чисто в квартирі.
- Ні, вона не приходила - боюся зізнатись Єгору в тому, що Соня і є тою дівчиною, що підкорила моє серце.
- Дивно.
- Чому?
- Я думав, що ваша терапія буде довшою.
- У цьому немає потреби, я в нормі.
- Ага, бачу, в якій нормі. На тобі лиця нема.
- Я просто думаю. До речі, що ти там вирішив на рахунок вечірки?
- Я не проти, та й Машу вже запросив.
- От і добре. Ми з Сонею все влаштуємо. Від вас потрібен лише хороший настрій - добре, що ми сьогодні майже все підготували. Не знаю, як буду спілкуватися з Сонею завтра. Не можна показувати Маші з Єгором, що між нами щось відбувається.
- Ей! Вилазь зі своїх думок.
- Ти щось казав?
- Ти точно в нормі?
- Так, просто втомився. Піду спати.
Наступний день. 14:00. Студія Єгора.
- Олег, привіт - чую засмучений, але такий ніжний голос Соні, та чомусь не можу змусити себе повернутися.
- Привіт.
- Нам потрібно поговорити.
- Уважно слухаю.
- Може, хоча б обернешся? - невпевнено повертаюся до неї обличчям. Соня сьогодні на підборах. Її очі знаходяться на рівні моїх губ. Якось незвично, що вона так близько.
- Про що ти хочеш поговорити? - очі дівчини ледве виблискують сльозами. Не хочу, щоб вона плакала. Говорю спокійніше - Пробач мене за вчорашнє. Я не хотів тебе налякати.
- Це ти мене пробач. Я не повинна була тікати. Просто це все було так несподівано. Я не знала, що відповісти.
Соня:
- А зараз знаєш? - його голос стає м'якшим, ніжнішим.
- Я думала всю ніч - та зараз знову не впевнена, чи знаю, що саме хочу сказати. - І все одно не знаю, що казати - мої очі знаходяться на рівні губ Олега. Хлопець кусає ніжну шкіру, від чого його губи вирівнюються в одну тонку лінію. Олег хвилюється не менше за мене.
- Можеш просто мовчати. Ти не зобов'язана щось говорити. Пропоную забути про ту ситуацію і не показувати Маші з Єгором, що щось не так - можливо, те, що я хочу зараз зробити, матиме негативні наслідки, та я не можу стримати бажання. Повільно тягнуся до губ Олега, невпевнено торкаючись їх своїми. Це не можна назвати повноцінним поцілунком. Та все ж, у моїй пам'яті він залишиться першим.
- Не хочу забувати - Олег усміхається й міцно обіймає мене. Вдихаю аромат його парфуму й відповідаю на обійми.
- Скоро Єгор з Машею прийдуть, потрібно поспішити.
- У нас є ще трохи часу - міцніше стискаю руки в замок за спиною Олега, щоб він не вибрався з моїх обіймів. - Пропоную забути про те, що було вчора, і нормально відсвяткувати день народження Єгора. Я завтра лечу в Італію. Коли повернуся, поговоримо.
- Згоден. Так буде краще.
- Ми забули купити шампанське. Я зараз збігаю в магазин.
- Може краще я?
- Не переживай, мені продадуть - на виході зі студії зіштовхуюся з мамою і Єгором.
- Сонь, ти куди так летиш?
- Мені в магазин потрібно, зараз повернуся. Не сумуйте за мною. І Олега не вбийте.
Єгор:
Соня побігла в сторону магазину, а Маша зупинила мене, не дозволяючи зайти в студію.
- Чому ми маємо вбити Олега?
- Він може жартувати про нас.
- Це не привід вбивати - Маша сміється.
- Ти просто не знаєш, як Олег може жартувати.
- А Соня значить добре знає?
- Вона бачила, як ми спілкуємося. Та й я кілька разів казав, що хочу прибити Олега.
- Зрозуміло.
- Тепер ми можемо зайти всередину?
- Зачекай.
- Щось не так? Ми можемо взагалі не піти туди - Маша ніжно цілує мене в губи.
- Не переживай, все буде добре. Я з тобою.
- Чому ти вирішила, що я переживаю?..