Глава 20

- Тоді тим більше відповідай. Може щось сталося.
- Привіт, татку. Щось сталось?
- Добрий вечір, Маріє - мені не подобається цей тон.
- Що я знову зробила не так?
- Чому я дізнаюсь про те, шо ти вийшла заміж, від твоєї помічниці? - чорт. Єгор, який почув запитання батька, почав сміятися. Прикладаю вказівний палець до губ хлопця, благаючи його мовчати.
- Пробач, це був невдалий жарт.
- Навіть якщо й так. Зі слів Інни я зрозумів, що ти дозволила собі цілуватися з якимось хлопцем просто в кабінеті.
- Пацієнт потребував особливого методу терапії.
- Не дури мені голову.
- Маш, можна я? - пошепки запитує Єгор. Не знаю, що змушує мене віддати йому телефон. Хлопець закінчує дзвінок.
- Що ти робиш?
- Секундочку - він пише батьку смс. Серце йде в п'ятки. - Твої батьки приїдуть зі мною знайомитися.
- Що?! Навіщо ти їх запросив?
- Я нікого не запрошував. Повідомлення написане від твого імені.
- Ти божевільний.
- Маш, я хочу, щоб ти була щаслива. На брехні щастя не збудуєш.
- Я знаю. Тільки батьки можуть бути дуже прискіпливими.
- Боїшся, що я їм не сподобаюся? - Єгор обіймає мене так, що я не можу поворухнутися.
- Більше переживаю через те, що ти зіпсував плани Соні.
- А що вона хотіла зробити?
- Збиралася з'їздити в Мілан до батьків. Треба її попередити.
- Окей, я їй теж повідомлення напишу. Тільки трохи пізніше - хлопець цілує мене в губи, змушуючи розслабитися і не думати про те, що буде, коли приїдуть батьки.
- Не хочеться тебе відпускати. Хочу заснути в твоїх обіймах і прокинутися від ніжного поцілунку.
- І що ж ти пропонуєш?
- Коли батьки приїжджають додому, ми з Сонею живемо в їх будинку. Думаю, вони не будуть проти, якщо ми з тобою зустрінемо їх там. Візьмемо таксі й поїдемо туди.
- Чому саме туди? Можемо переночувати в мене.
- Я просто хочу використати один з твоїх сертифікатів.
- Думаєш, кататися на конях вночі хороша ідея? - по очах Єгора видно, що він зрозумів, чого я хочу.
- Одного жеребця осідлати можна...
Соня:
Добре, що Єгор попередив мене про приїзд бабусі з дідусем. Я ще встигла здати білет. Стою в аеропорту й чекаю літак з Мілана. Бачу рідні обличчя й біжу до них.
- Привіт. Я дуже рада вас бачити - обіймаю бабусю, потім дідуся.
- Ми теж за тобою сумували.
- А чому ви так несподівано вирішили прилетіти? Ще ж ніби не зима.
- Мама твоя змусила.
- Нічого не розумію. Вона вчора зранку купила мені білет на літак. Я збиралася їхати до вас. А ввечері, мама повідомила, що ви самі сюди приїдете.
- Ми вирішили познайомитися з її чоловіком.
- З яким ще чоловіком?
- Здається, його звати Єгор. Секретар твоєї мами сказала, що вони вже півроку одружені - сміюсь.
- Вона, мабуть щось неправильно зрозуміла. Мама зустрічається з ним декілька днів. І про одруження мови немає. Поки що.
- І що ж то за хлопець такий? Чим же він зумів підкорити нашу неприступну Машу?
- Своєю щирістю і простотою. Єгор хороший. Впевнена, що він вам сподобається.
- Ви їдьте додому, а я хочу подругу навідати.
- Добре, що бабуся пішла. Я хотіла поговорити з тобою тет-а-тет.
- Щось сталося? Тобі не подобається хлопець Маші, а засмучувати бабусю не хотіла?
- Єгор і справді класний. Якби я не була в цьому впевнена, до мами не підпустила б. Я хотіла поговорити про себе.
- І що ж турбує мою маленьку дівчинку?
- Твою маленьку дівчинку турбує не дитяче питання.
- Уважно слухаю.
- Є один хлопець. Він дуже хороший і добрий, хоча й не зовсім серйозний.
- Сонь, давай обійдемося без довгих передісторій.
- Цей хлопець сказав, що я йому дуже подобаюся. Не розумію, що мені робити далі. Він мені теж подобається. Тільки різниця у віці трошки лякає.
- Він набагато старший?
- На десять років. Я не скажу, що він схожий на тридцятирічного чоловіка. Олег - чорт, проговорилася, - веде себе так, ніби йому двадцять. Він веселий і безтурботний.
- Думаєш, варто витрачати своє життя на несерйозного хлопця?
- Я так думала раніше. До того, як дізналася, який він насправді. В Олега було важке дитинство, мабуть, через це він вів себе наче підліток. Хотів заповнити пустоту в серці дитячою поведінкою. Цьому хлопцю потрібна підтримка, людина, яка буде в нього вірити. Він шукає такі якості в мені.
- Це не дивно. Ти в нас любиш допомагати іншим. І я не до кінця розумію, у чому проблема. Якщо хлопець тобі подобається, і це взаємно, спробуй побудувати з ним стосунки.
- Є ще один факт. Я знаю, що у нього було багато дівчат, з якими Олег вчиняв не завжди гарно. Точніше він просто використовував їх заради задоволення своїх потреб. До мене він ставиться по-іншому, але якийсь страх все ж відштовхує мене.
- Сонечко, якщо ти справді подобаєшся Олегу, він може змінитися заради тебе. Мама знає про цього хлопця?
- Практично ні. Вона знає, що хтось зізнався мені в симпатії. Я боюсь їй казати, тому що це друг Єгора, і вона вже знає про його ненайкращі якості.
- Тоді пропоную зробити так: ти познайомиш мене зі своїм Олегом. Без зайвих очей, якось випадково. Я подивлюся на нього зі сторони й допоможу тобі прийняти рішення.
- Добре. Ми можемо завтра піти до Олега на тренування з баскетболу. Там і познайомитеся, якщо його хлопці знову не замучать.
- Домовились...