Улюблений вчитель

Глава 22

- Я відчиню - виходжу з кімнати. Не задумуючись, відчиняю двері. Переді мною з'являється симпатична дівчина. - Скажи мені, що ти Аліса, прошу.
- Аліса. А ти..?
- Я Соня.
- Боже, Аліска, ти жива - Олег накинувся на сестру з обіймами.
- Жива, жива. Що це з ним?
- Олегу сон приснився, у якому тебе машина збила. І як на зло ти не відповідала на дзвінки.
- Вчасно я вирішила тебе навідати.
- Я дуже радий тебе бачити.
- Я теж сумувала. Тільки відчепися вже.
- Олег, тобі пора повертатися у ліжко, бо ще випадково Алісу заразиш.
- Захворів? Знову в футболці по вулиці ходив.
- Алісо, не починай.
- Нам треба поговорити.
- Можете поговорити в кухні. Я там бульйон зварила, пообідаєте.
- А ти? - якби це питання поставив Олег, я б не здивувалась.
- Я не хочу, та й мамі подзвонити треба.
Маша:
Так приємно прокидатись на грудях у симпатичного хлопця. Тільки не тоді, коли ви обоє практично без одягу, а в кімнату заходить мій батько.
- Чекаю обох через п'ятнадцять хвилин в кухні.
- Добре - батько виходить з кімнати. Починаю сміятися.
- Ти чого?
- Прокинувся б ти на кілька хвилин раніше, дізнався б. Вставай, нас батько мій чекає.
- Ми забули їх зустріти?
- Тебе зараз лише це хвилює?
- А що мене має хвилювати? Я сам запропонував їм зустрітися. Хай від твого імені, але ж сам. Я готовий до всього.
- Тоді одягайся і підемо.
Я збиралась трохи довше, ніж Єгор, та відпускати його самого боялась. Краще запізнитися разом.
- Маріє, скільки хвилин я вам дав?
- П'ятнадцять.
- А пройшло скільки?
- Трошки більше.
- І що це означає?
- Що кава захолола? - невпевнено запитує Єгор.
- Цікава відповідь. Навіть частково правильна.
- Татку, може обійдемось без правил пунктуальності? Все ж таки ми вдома.
- Ми? З молодим чоловіком я ще не знайомий, а він уже живе в нашому домі?
- Не потрібно перекручувати мої слова. Ти зрозумів, що я хотіла сказати. І взагалі, якби хтось не почав обурюватися, через те що ми прийшли трошки пізніше, то давно вже б познайомився з хлопцем.
- А мама де?
- До подруги поїхала.
- Я вам не заважаю?
- Можеш піти погуляти, поки я з дочкою поговорю.
- Мабуть, потрібно усе пояснити. Познайомитись із вами хотів я. Маша, здається, боялась саме такої реакції. Тільки мене ви таким не відлякаєте. Я налаштований серйозно і відступати не збираюсь. Звати мене Єгор, працюю фотографом, квартиру знімаю з другом. Батьків у мене немає, виріс у дитячому будинку, куди зараз віддаю практично усі свої гроші. На даний момент я не можу забезпечити Машу з Сонею. Буду заробляти гроші, і тоді коли буду готовий до забезпечення сім'ї, ми одружимося - серце йде в п'ятки: я зовсім не розумію, як реагуватиме батько. Він у мене любитель причепитися будь до чого. Якби тут була мама, я почувалася б впевненіше. Не думала, що перше знайомство хлопця з батьками настільки хвилююче...
Олег:
- Я тут тобі продукти привезла, щоб з голоду не вмер, та бачу, що тебе є кому годувати. Хто ця дівчинка?
- Дочка дівчини Єгора.
- Як складно. Стоп. Це ж скільки років має бути дівчині Єгора?
- Прийомна дочка.
- І чому ж це вона за тобою доглядає?
- Мабуть, тому що я безвідповідальний хлопець, який не може сам себе полікувати.
- Мені здавалось, що раніше цю функцію виконував Єгор.
- Ти ж знаєш, що коли він закохується, то може тижнями не з'являтися вдома.
- Я рада за нього. Ще б тебе в хороші руки прилаштувати, і взагалі чудово буде.
- Не треба мене нікуди прилаштовувати. Я ж не кошеня, якому потрібні господарі.
- Ага, ти дорослий котик, який сам собі господиню знайде. Чи може вже знайшов? Надіюсь, що це не Соня.
- А чим вона тобі не сподобалась?
- Ти серйозно? - Аліса сміється, і я розумію, що зараз буде не дуже приємна розмова. - Вона занадто молода. Маленька дівчинка, яка ще не знає, що таке життя. Їй потрібен не дорослий дядя, якому вже дітей заводити потрібно.
- Я поки що не готовий до дітей.
- Господи, я просто навела приклад. Можна навести багато аргументів. Тобі потрібно стати серйознішим, а вона ще може пожити в кайф. Не псуй дівчинці життя. Хай відчує його смак, переживе нерозділене кохання. Лише після цього вона подорослішає, стане сильною жінкою, готовою до створення сім'ї.
- А ти була готова до створення сім'ї, коли вискакувала заміж в дев'ятнадцять? - Аліса задумалась, але відповіла майже миттєво.
- Не думаєш, що я так кажу тому, що сама це пережила. Мені було дуже важко перший час. Коли хочеться ще пожити для себе, а потрібно і чоловіку час приділяти, і домашніми справами встигати займатися. Дитинства в мене не було через маму, юності і молодих років через те, що заміж рано вийшла.
- Але ж зараз у тебе все добре. Чи може я чогось не знаю?
- Паша хоче дитину. Він просто марить цим.
- А ти не хочеш?
- Я не можу.
- Чому?
- Ти ж пам'ятаєш, які умови були в дитячому будинку. Я не один раз потрапляла в бійки, і це негативно вплинуло на мій організм. Я боюсь про це казати Паші.
- Пробачте, що підслухала. Я не спеціально. Просто хотіла нагадати Олегу, що йому потрібно повертатися у ліжко - Соня має рацію, мені краще лягти. Голова розколюється.
- З якого саме моменту ти чула нашу розмову? - поцікавився Олег...

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше