Глава 23

- Зі слів про дитину.
- От і добре. Я повертаюся у ліжко, щоб завтра вже стояти на ногах, а ти, Соня, поясни Алісі, що потрібно поговорити з чоловіком. Тільки так, як ти вмієш, переконливо.
Соня:
Мені дуже шкода Алісу. Та й те, що я почула інформацію, яку не мала чути, ставить мене в незручне становище.
- Гарно зіскочив, правда? Олег завжди такий, коли розмова серйозна.
- Думаю, він зробив так не тому, що не хоче розмовляти.
- Мій брат ніколи не був серйозним.
- Олег зробив це, бо він впевнений у тому, що я зможу тобі допомогти.
- Чому ти так думаєш?
- Моя мама психолог, і сама я на психолога вчусь, тому трохи в цьому розуміюся.
- І навіщо мені психолог?
- Щоб правильно підготувати чоловіка до такої новини. Я тобі навряд чи допоможу, але мама зможе порадити хорошого сімейного психолога. Або ж сама щось підкаже.
- Це, мабуть, дорого. Я не поясню чоловіку, на що гроші витратила. Він і так злиться через те, що я багато грошей Олегу віддаю.
- Ти його хоч любиш?
- Кого?
- Чоловіка.
- Чому запитуєш?
- Не виглядаєш ти щасливою. Пробач, можу помилятися.
- Краще не лізь у мої справи - Аліса встала й пішла геть. Вона навіть не попрощалась з Олегом. Остання фраза була сказана дуже грубо. У мене навіть сльози на очі накотились. Почувши, що гримнули двері, Олег зірвався і прибіг до мене.
- Що сталось? Чому Аліса так рано пішла? Ти чого плачеш? Що вона тобі сказала? - хлопець впав біля мене на коліна й взяв за руки. Важко видихаю.
- Мені здалось, що Аліса не щаслива у шлюбі.
- Чому ти так вирішила?
- Вона збрехала, коли сказала про те, що не може мати дітей. Я це відчуваю. Аліса дуже злякалась, коли ти залишив її зі мною. І коли я запитала її про те, чи любить вона чоловіка, Аліса не відповіла. Просто сказала, що це не мої справи. Ти взагалі з сестрою часто спілкуєшся? Помічав щось схоже раніше?
- Ми мало спілкуємось. Паша, її чоловік, мене не дуже любить. Швидше навіть просто терпить. Хоча останнім часом Аліса трохи знервована. Спочатку я думав, що може вагітна. Типу переміни настрою і все таке.
- Зрозуміло. Іди в ліжко, міряй температуру - торкаюсь лоба Олега рукою й жахаюсь. - У тебе сильний жар, дивно, як ти ще на ногах стоїш. Швидко в ліжко.
- Нема в мене жару, я себе нормально почуваю. Кхм, кхм.
- І кашель мені твій не подобається. Мабуть, краще викличу лікаря.
- Не потрібно. Все в порядку - Олег пішов до своєї кімнати. Мене налякав гуркіт у коридорі. Хлопець впав на підлогу. Викликаю швидку. Стараюсь не переплутати адресу. В паніці підбігаю до Олега й намагаюсь його підняти. Усе марно. Біжу в ванну кімнату, намочую полотенце в холодній воді й повертаюсь до Олега. Кладу його голову собі на коліна й прикладаю полотенце хлопцю до лоба...
Єгор:
Батько Маші явно не налаштований ворогувати зі мною, просто лякає.
- Гарна відповідь. Такого я точно не очікував. Усе чітко і конкретно. Тільки ти дещо забув - тепер він змушує мене напружитись.
- А що він міг забути?
- Маріє, не втручайся.
- Те, що я забув, якось пов'язане з Сонею?
- Ти ще й дуже розумний. Добре, не буду вас довго мучити. Ти, Єгор, забув сказати, що Соня тебе дуже любить.
- Я просто не знав про це. Погодьтесь, що така фраза, сказана мною, викликала б сумніви. Це було б надто самозакохано.
- І де ж ти, Маша, такого знайшла?
- Ви, мабуть, не повірите, та зустрілися ми в Мілані. Хоча по суті нас познайомила Соня.
- Навіть так?
- Це довга історія.
- Тату, у тебе телефон дзвонить - батько Маші вийшов.
- Чому ти не сказала мені, як його звати?
- Ти і так непогано викрутився.
- І все ж таки мені краще знати імена твоїх батьків.
- Віктор Богданович і Анна Степанівна. Батьку ти сподобався. Залишається мама, та з нею буде простіше.
Соня:
Коли приїхала швидка, я на автоматі сказала везти Олега в клініку маминого знайомого. Розумію, що грошей на обстеження мені не вистачить. Доведеться дзвонити дідусю. На щастя, він відповідає майже моментально.
- Щось сталось?
- Дідусю, мені дуже потрібні гроші. Олег в лікарні, потрібно заплатити за обстеження.
- Щось серйозне?
- Здається, запалення легень.
- Адресу скинь, я приїду.
- Дякую, ти в мене найкращий дідусь у світі. Тільки мамі з Єгором не кажи. Ти ж їх знайшов?
- Ага, знайшов. Поговоримо про це, коли я приїду.
- Добре.
- Соня, привіт. Ти як тут?
- Добрий день. Я тут з другом - не дуже я люблю цього маминого знайомого. Він якийсь дивний.
- Не рано тобі хлопців заводити?
- Я ж сказала, що це мій друг.
- Окей. Що з другом?
- Запалення легень.
- У якій він палаті?
- Поки тільки на обстеженні.
- Що ж, тоді покладемо твого друга в найкращу палату.
- Ви не завоюєте серце моєї мами, допомагаючи мені.
- Он як? Чому ти вирішила, що мені потрібна Маша?
- Тому що я знаю, як ви до неї ставитеся. А мене просто намагаєтесь задобрити, щоб не заважала.
- Розумна дівчинка.
- У вас нічого не вийде. Мама виходить заміж - довелось трохи збрехати, щоб він швидше відчепився. Олег вийшов з кабінету лікаря й підійшов до нас. Знайомий мами пішов, нічого не сказавши. Надіюсь, тепер він відчепиться.
- Сонь, все добре?
- Так. Що сказав лікар?
- Підтвердив діагноз і порадив лягти в лікарню. Тільки лікуватися тут я не буду.
- Чому?
- Тут дуже дорого, а у мене навіть на ліки грошей немає.
- Ходімо, оформимо тебе в стаціонар. І нічого чути не хочу.
- Я не можу тут лікуватися за твої гроші.
- А за мої? - дідусь підкрався дуже несподівано. Не думала, що він так швидко приїде...