11

     Поки дівчата вирішували хто з ким гратиме, я очима шукала Лілі. Стоячи практично посеред залу я повільно оберталася по кругу. Однак, Лілі я не бачила, але натомість зустрілась поглядом з Алексом. Він спостерігав за тим, що відбувається на нашому майданчику. Таке відчуття, що він спостерігає за мною.

- Крісті, гратимеш? – мене покликала одна з дівчат

     Я стрепенулась.

- Так, звісно. Котра команда моя?

     Кейлі, так її гукали інші дівчата, судячи з пов’язки на руці була капітаном збірної команди, вказала мені на протилежну сторону майданчика:

- Онде твоя команда.

      Я пустилася йти та оглянулася на інший майданчик, хотіла перевірити, чи справді за мною спостерігає Алекс. Та він вже розмовляв про щось з Кейлі. Тож він спостерігав за нею, а не за мною – з досадою подумала я. Чомусь стало прикро. Хотілось, щоб він таки за мною спостерігав. Та зрештою про що я думаю? Варто зосередитися на грі.

- Ми готові. – гукнула дівчина, котра грала роль капітана нашої команди.

      Кейлі кивнула головою й пішла до середини поля. Ні звідки взявся викладач й голосно засвистів у свисток. Гра розпочалась. Я забула про все на світі - для мене існувала лише гра. Мене так навчили вдома. «Твоя зброя – м’яч. Твоя ціль – кошик. Твоя мета – перемога» - відлунням відбився голос мого колишнього тренера з баскетболу. Я не бачила ти, хто був на трибунах лише чула голосні вигуки з того боку. Однак реагувати на них не було часу. Я грала з усією віддачею.

     Пролунав свисток. Я зупинилася й мовчки поглянула на викладача.

- Що ж, вражає. – промовив він піджавши підборіддя.  – Гадаю з тебе вийде хороший гравець команди. Форму отримаєш за кілька днів., а сьогодні можеш бути вільна. Ти добре попрацювала. – посміхнувся він.

- Дякую, до побачення.- чемно відповіла я й вже хотіла йти, як він додав:

- О, доречі, на заняття  з фізкультури тобі ходити не обов’язково. Ти ж тепер в команді.

      Я кивнула й пішла в роздягалку. Все пройшло краще, ніж я очікувала. І радість від цього витіснила усі інші емоції.Де шукати Лілі я не знала, тож пішла зі спортивного комплексу сама. На виході я знову зустрілась з Алексом.

- Привіт ще раз. – посміхнувся він. - Цього разу розійдемось без зіткнень?

- Не смішно. – скривилася я. – Ти переслідуєш мене, чи що? – знахабніло промовила я. Знала, що так поводитись не варто, але бісик в середині мене волів протилежного.

- Я? – здивувався він, — Швидше ти мене. Якщо ти не помітила, то, це ти постійно вдаряєшся об мене.

- Добре, в школі я вдарилась в тебе. Хоч це було випадково. Але ж тут ти напевно лише перевіряєш роботу спортивної команди?

- Я бачу ти вже поінформована родом моєї діяльності.

- Як бачиш. – спокійно промовила й повернулась йти.

- Я просто граю в баскетбол! – навздогін гукнув він мені, ніби виправдовуючись.

      Та я не обертаючись вийшла з корпусу. Вже у своїй кімнаті я спокійно обдумала свою позицію. Так, з Алексом вийшло негарно. І чого мене потягнуло грубити йому? Однак день видався успішним для мене: я вхожу у впливову компанію, мене взяли в баскетбольну команду – словом все не так вже й погано. Згадавши про Лілі, вирішила заглянути до неї.

     Я вийшла з кімнати й постукала в сусідні двері.

- Увійдіть.

- Привіт. Можна? – я заглянула в кімнату. Дівчата сиділи над якимись паперами й щось уважно вивчали.

- Це ти, Крісті? – підняла голову Сюзі – Звичайно, проходь.

- Чим це ви заняті? – запитала вмощуючись на підлозі біля розкладених аркушів паперу.

- Пишемо статті, нам завтра здавати чорнові роботи, ти забула? -  Лілі уважно подивилася на мене.

     Я знітилася. Я й справді забула про те, що маю написати статтю.

- Значить забула. – похитала головою Сюзі, —  Тобі варто почати писати вже. В тебе яка тема?

- Я не знаю. Я щойно прийшла й ще не встигла подивитися.

- А, так. Спортивна секція… - але Лілі прийшла раніше. – здивовано промовила Сюзі.

- Я тебе там взагалі не бачила – звернулася я до Лілі.

- Все правильно. – промовила Лілі тримаючи в зубах олівець й уважно щось шукаючи серед  листків паперу. – Ти напевно була в тренера Доусона? – вона поглянула на мене.

      Я ствердно кивнула головою.

- Я так і думала – продовжила Лілі вийнявши олівець і щось черкаючи на чистому листку. – До нього зазвичай ідуть всі, хто тільки но записався в спортивну секцію. Тебе на який вид спорту записали?

- Баскетбол. В попередній школі я теж грала в баскетбол. Не бачила причин щось змінювати.

- Значить, ти й далі будеш спілкуватися з ним. А я відвідую волейбол. Це у сусідньому залі. Та навряд чи ти там була. Тож зустрічатимемося лише на вході та виході – посміхнулась вона.

- А чому ти затрималась, адже новачків відпускають швидше? – раптом запитала Сюзі