Уривок із книги життя

26

- Привіт, дівчата!

- Привіт, заводиш знайомства з новенькими?

- Ми з ним познайомились ще учора в вечері коли я поверталася у свою кімнату. А зараз просто привіталися.

         Лілі нічого не відповіла, лише здивовано підняла праву брову. А от Сюзі помітила, що в моїй поведінці щось змінилося.

- Ти щось приховуєш?

 - Сюзан, як ти можеш?

- Ну, ти злегка нервова…

 - Ти не про те думаєш. У мене наразі є дві причини нервувати: перша – це Майкл, а друга – це те, що ми випускники. Зараз до нас уваги прикуто більше ніж будь-коли.

- Так, ти права. Тобі, Сюзі, теж варто було б подумати про випуск. Ти вже вирішила яку спеціальність обрати?

- Ну, я ще не думала. Тим паче що навчання ще не розпочалося…

         Схоже, що ми застали її зненацька. У дівчини були зовсім інші думки в голові. А тут ми з такими важливими питаннями.

- Хто тут вже збирається поступати?

- Джаред!

         Я не думала, що так зрадію його появі. Доречі, він був не один. Зібралася уся наша компанія. З ними був і Майкл. Зустріч з ним була для мене найважчою. Я не знала чого від нього чекати. Вітаючись з ним в останню чергу я тривожно поглядала на Джареда. Той непомітно спостерігав за мною й Майклом.

- Не хвилюйся! Я не чіпатиму тебе. Я спокійний та тримаю себе в руках. Тим паче, що конкурент на горизонті не появиться.

         Хоча це і був невинний жарт, мене він зачепив за живе. Мені стало сумно та смішно водночас. Сумно через Алекса, а смішно через те, що Майкл бачив перед собою просту школярку, насправді ж я була школяркою з товстим гаманцем та серйозною охороною.

         Не знаю, до чого б довела нас розмова, якби не втрутився Джаред.

- Друзі, у нас випуск газети! Відірвімось від власних проблем та займемося проблемами школи.

         З цими словами я втягнулась у швидкоплинне шкільне життя.

        З початком нового навчального року з’явилися нові проблеми. Як виявилося, бути випускником не особливо легко. Постійно підвищена увага, лекції по вибору майбутньої професії, виїзди у коледжі Нью-Йорка та інших міст – все це дуже втомлювало.

         Хоча з іншого боку це навантаження давало змогу забути про те, що місяць навчання дуже швидко спливає. Я гадала, що у мене є достатньо часу для того, щоб з’явився Алекс.

         Коли цей день настав я була шокована. Я дійсно не потрібна Алексу й усі його слова – звичайний обман. Обман, у який я так легко повірила. Можливо це сталося тому, що я хотіла у це вірити? Чи просто у мене не було іншого виходу…

         Від образи у мене розпочалася депресія. Спочатку я плакала по ночах. Кілька разів уночі до мене заходили Лілі та Сюзі. Вони єдині, хто знав, чому я стала така розсіяна.

         Одного разу Бредлі пригрозив, що якщо я й надалі буду у такому стані, то мене насильно заберуть додому. Цього я не хотіла, тож довелося брати себе в руки. Я працювала на два фронти: на школу та на бізнес. Якщо перше було природнім, то друге – залишалося таємницею для усіх. І це було важко. Адже я не могла навіть поговорити про це зі своїми найкращими подругами. Навантаженість проблемами дозволяла мені забути про біль хоча б на короткий час.

         Згодом цієї навантаженості стало недостатньо щоб забутися і я поринула у справи ще глибше. В моєму графіку майже не лишалося вільного часу, щоб думати про неприємності, які спіткали мене упродовж двох останніх років.

         Не знаю як довго це все ще тривало б, якби не Браян. Традиційно до Нового Року влаштовують вечірки для випускників. Звичайно я не збиралася туди йти. Та йому закортіло піти на неї саме зі мною. Іронія була в тому, що я мала не лише піти й технічно відбути її, я мала відпочити та повеселитися – це була умова Браяна. Як аргумент він використав мою обіцянку, яку я дала взамін на його мовчання про телефон. Від своїх слів не відмовишся!

         Спочатку я всіляко опиралася, але потім я поглянула на це, як чергове завдання. Виконати його означало довести собі, що я можу справитися з будь-якою ситуацією. Тож довелося попросити Роя придбати для мене підходящу сукню. Моє прохання було виконане швидше, ніж я сподівалася.

         Вечірка мала відбутися за два дні до Нового Року. Після неї більшість студентів роз'їжджалися по домівках. Лілі з Марком та Сюзі з Джаредом залишаються святкувати у школі й запросили мене у свою компанію. Веселощів мені зараз хотілося найменше, однак це була гарна нагода відпочити у колі друзів, адже невідомо як складуться наші стосунки після випуску.

         Ми з Браяном домовилися зустрітися вже безпосередньо у залі. Туди ж мала йти з Лілі та Сюзен.

         Рівно за двадцять хвилин до початку вечірки я почула стукіт у двері. Я саме була у ванній кімнаті й дівчатам довелося зачекати кілька хвилин поки я закінчу наносити макіяж.

         Закінчивши з макіяжем я відчинила двері.

- Привіт! Проходьте. Вибачте, що змусила вас зачекати.

- Привіт! Ми все розуміємо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше