Глава 4

Що ж на побачення наосліп я ще не ходив. Після реєстрації на сайті зрозумів, що контингент там різний, жінок утричі більше, ніж чоловіків, і кожна хоче собі «нормального» мужика. І поняття «нормальний» дуже розмите. Розумій як хочеш, або з якої ноги встанеш.

- Я б на твоєму місці туди не сунувся, - хмикає в слухавку Нед, якому я ляпнув про мою заплановану пригоду. - Це ще той екстрим. Упевнений, що тебе не викрадуть, не розірвуть на шматочки, адже ти в нас такий… бажаний хлопець? Я телефонуватиму тобі щогодини і перевірятиму, чи ти в порядку.

- Я аж до печінки зворушений. Тессу тільки не підключай. І не здумай проговоритися Джеку!

- Ні, Тессі говорити не можна, адже ти мій друг і я тебе люблю. А вона замучить тебе розпитуваннями та підколами, адже ти її знаєш. Нехай це буде наша маленька чоловіча таємниця. …Люба? Ти вже повернулась? Все, Майку, кінець зв'язку, мені, як зразковому чоловікові, вже час бігти! Тримайся там, але якщо що – драпай і не озирайся!

Отже, як тут все влаштовано: ти сідаєш за столик (всього їх десять), на спілкування відводиться сім хвилин, ти можеш перезнайомитися з усіма по черзі, а можеш відразу зупинитися на комусь одному, якщо пощастить зустріти ту саму з першого разу. Що навряд. Сумніваюсь, що я правильно вчинив, бо мені вже не подобається, як вони всі на мене дивляться, ніби я інопланетянин, котрий на свою голову помилився адресою. Після сигналу організатора сідаю за перший вільний столик, до дівчини з зухвалою короткою стрижкою.

- Привіт, мене звуть Майк…

- Знаєш, ти виглядаєш так смачно, що мені навіть не хочеться знати подробиці. Пофіг хто ти, я вже готова. Можна усамітнитися в туалеті, - подається вона вперед, блиснувши очима. Таке враження, що вона зараз схопить мене, закине собі на плече, і мені доведеться від неї відбиватися.

- Дякую за пропозицію, але я утримаюся.

- Дуже шкода, Майку. Ти чиниш безглуздо. Життя коротке, і треба брати від нього все, що воно тобі пропонує.

- Тут я можу посперечатися, але боюся нам не вистачить відведеного часу. Може заради пристойності скажеш, як тебе звуть?

- Не скажу. Хочу залишитися для тебе загадкою, - та вже, яку я точно не захочу розгадувати.

За наступним столиком сидить схвильована дівчина, яка раз у раз поправляє окуляри.

- Привіт, мене звуть Майк.

- А я Ліззі. Я тут уперше і точно тобі не сподобаюся, - усміхається, прикриваючи рота долонькою.

- Чому ти так вирішила? – Так, до десятого столика я не витримаю.

- Тому що ти сексі, а я сіра мишка. Я взагалі сподівалася познайомитися з кимось простіше. Може бути, той хлопець у синьому светрі зверне на мене увагу, - белькоче Ліззі, явно чекаючи, коли закінчиться час нашого спілкування. Ну хоч ця не намагається спокусити мене.

- Тобто я надто складний. Зрозуміло. А тебе не бентежить, що той хлопець носить у липні теплий светр? Уявляю, як від нього тхне.

- Тут усі з дивацтвами. На таких сайтах сидять у кого...

- Не все гаразд із головою? – я реально почуваюся недоумком.

- Ні, у кого не склалося життя, ті, хто не до вподоби суспільству. Люди, яких важко зрозуміти часто бувають нещасними. Навіть красунчики бувають нещасними, – киває вона на мене.

- Я не нещасний, - пересідаю за третій столик. - Привіт, я Майк.

- Фара, - відповідає миловидна дівчина з дуже незвичайною зовнішністю.

- Звідки ти родом, Фаро? – судячи з її напруженого погляду, адже я не дарма поставив це питання, чуття юриста підказує мені, що переді мною нелегал. Тільки вони так зацьковано дивляться на людей і стежать за входом.

- Філіппіни. Може, тобі потрібна слухняна дружина? Я все можу, і по дому, і в ліжку, у мене добре серце, - хапає вона мене за руку, - Тобі не треба нікого шукати. Ти знайшов, - аби залишитися в країні їй потрібно вискочити заміж.

- Я розумію твоє скрутне становище, але навряд чи я зможу допомогти. Я не шукаю слухняну дружину, Фаро, - дівчина дійсно дуже гарненька, і якби на моєму місці опинився Джек він би з нею замутив, пообіцяв би одружитися, навішав би локшини на вуха, йому подобаються такі витончені екзотичні крихітки. Але я не хочу дурити їй голову заради класного сексу та масажу, який ці жінки роблять просто чудово.

За наступним столиком сидить повненька усміхнена жіночка.

- Привіт, мене звуть Рона. Я взагалі худну, - заявляє вона мені. - І моя подруга порадила мені ходити на побачення.

- Це допомагає впоратися із почуттям голоду? - Мені здається, у неї чудове почуття гумору, але через десять хвилин я звідси точно звалю. Для першого разу з мене досить. І навряд чи я сюди колись повернуся.

- Звичайно допомагає, - киває Рона. – Бажання сподобатися змушує стежити за собою. Я приходжу сюди вже третю п'ятницю поспіль і схудла на чотири кіло. Навіть дієти на мене так не діють.

- І що за стільки часу так ні з ким не познайомилася?

- Чому, я познайомилася з купою парубків, підняла собі самооцінку, розважилася. Тому що іноді трапляються такі диваки. Але стосунків із ними я заводити не збираюся, бо зберігаю вірність своєму чоловікові. Він думає, що по п’ятницях у мене книжковий клуб.

Ось він саме той момент, коли ти відчуваєш, що тобі зламали мозок. Хоч би після цих побачень наосліп не довелося відвідувати психолога у спробі вилікувати стрес. …Оригінальний спосіб худнути.

Після чергового дзвіночка ховаюся в туалеті, щоб потім непомітно покинути це збіговисько навіжених невдах, але й тут мене підстерегла невдача.

- Кудись поспішаєш, смаколику? - різко притискає мене до стіни та з короткою стрижкою, несподівано вискочивши з-за рогу. Шкода, що я тільки зараз звернув увагу, які накачані в неї руки, від такої просто так не вирвешся. Бачила б мене зараз моя мама, суддю Дженкінс потішила б ця сцена.

- У загадкової дівчини часто бувають проблеми із законом? Тому що я із ним дуже тісно пов'язаний і можу пояснити кілька нюансів, поки ти не наламала дров, - мій спокійний впевнений тон завжди діє безвідмовно.