Глава 6

- Зайдеш? Після всього, що ми пережили, гадаю, я маю право запросити тебе до себе, - запрошую Алексу увійти і ніяк не можу оговтатися, тому що все так різко і раптово змінилося.

- Де, зважаючи на все, ми серйозно поговоримо? - Ось з кого потрібно брати приклад спокою та впевненості.

- Тільки прийму душ, - пропускаю її вперед, вмикаю світло, згадуючи на ходу чим можна почастувати гостю. - Влаштовуйся зручніше. У мене є чудові... яблука. Чого ти усміхаєшся? У холостяцькій квартирі складно знайти пристойну їжу.

- Ясно. Чим більше я тебе дізнаюся, тим більше розчулююся. Яблука згодяться, з голоду вже не помру, - Алекса знову сповнена іронії. Таке враження, що поки ми мовчки добиралися до мого будинку, вона її накопичувала, а тепер має намір виплеснути її на мене до останньої краплі.

Живучи один, я якось не звик зачиняти за собою двері у ванну, і коли вона увійшла слідом за мною, спостерігаючи, як я стягую з себе одяг… я трохи знітився. Я ніколи не був сором'язливим, особливо якщо згадати, що ми витворяли з Джеком та Недом. Тут зовсім інше. Я усіма фібрами відчуваю, що це не коротка інтрижка, що все до коріння глибоко, серйозно і можливо надовго, але Алекса вона наче куля в серці, стрімко влучила в мене, застрягла там і я намагаюся звикнути, що мені тепер жити з цим відчуттям. Відчуттям, що я знайшов ту саму. Вона мені подобається. Дуже. Якщо я дивлюся їй у вічі трохи довше однієї хвилини я збуджуюсь і хочу її. Вона висмикує мене із зони комфорту, з мого кокона, і поряд із нею я стаю іншим і водночас залишаюся самим собою.

- А знаєш, як я вчинила б, якби ми опинилися у мене вдома у моїй ванній кімнаті?

- Запропонувала б мені потерти спинку?

- Ні, покликала б тебе з собою прийняти душ разом, - і що характерно вона не ображається, що я цього не зробив, вона починає роздягатися, чим змушує мене почати знову задихатися. І я не проти, просто до розмов ми тоді не скоро дійдемо. Дідько, ну ось, варто їй тільки до мене доторкнутися, і я вже готовий. - Знаєш, Майку, я ніколи не бігала за хлопцями, вони мене цікавили остільки-постільки. А потім у мене взагалі з'явилася причина триматися від них якнайдалі і довіряти лише обраним. Я ніколи не була повернена на сексі, боже борони, я досі в ліжку новачок. …Але ти, ти пробуджуєш у мені такі лякаючі інстинкти, у мені прокидається щось дике, пристрасть проступає разом із потом, а бажання бути з тобою стає таким природним і правильним, ніби закохатися в тебе було моєю місією від народження. І мені зовсім не здається, що я на тебе вішаюся чи домагаюся, ні, якимось чином  я знаю, що роблю те, про що ти думаєш. Я обожнюю концепцію рівних прав та можливостей і тому не вважаю, що право першого кроку має належати чоловікам, це сексизм. Жінка так само може відкрито виявляти свою симпатію і брати ініціативу у свої руки.

- Щось ти розбалакалася, - притискаю її до стіни, вкритою теплою парою. – Хіба голі чоловік та жінка у ванні повинні так довго розмовляти? Ти намагаєшся виправдовуватися чи це вступ перед важливим зізнанням?

- Я просто хочу, щоб ти зрозумів ... - шепоче вона, закочуючи очі від задоволення, тому що я почав намилювати її груди і одночасно тертися об неї стегнами. - О-о-о, симпатюля, не зупиняйся, прошу, продовжуй...

- Алексо, розслабся, я все давно зрозумів. Я розумний хлопчик. Давай просто зробимо це знову тільки не поспішаючи та смакуючи.

- Займемось коханням? – її тіло відгукується на кожен мій дотик.

- Так, займемося коханням. Адже тобі подобається, щоб я вимовляв це вголос? Добре, зараз я тебе ... - Пошепки починаю перераховувати їй на вушко те, що я з нею зроблю, через що її пальчики впиваються мені в плечі, і її накриває першою хвилею насолоди.

Навіть не пам'ятаю, коли я так довго приймав душ. Запітнілі дзеркала та стіни від пари та стогонів, вологі рушники та знеможені проявом …симпатії тіла.

- Навіть не підозрювала, що ти такий, - бурмотить Алекса, - Думала, що правильний хлопчик дуже скромний.

- А я яким виявився?   

- Досвідченим та розкутим. І що найжахливіше – мені здається, що в тебе було багато дівчат.

- Ну, не так щоб багато, але…

- Не продовжуй! Не хочу знати скільки! – Рознервувалась вона, вискакуючи з ванної. Навіть якби вона мене почала катувати, я б ось так одразу і не згадав кількість моїх інтрижок. – Не хочу уявляти тебе з кимось ще. Краще збреши, що по книжкам усьому навчився, а я прикинусь дурепою та повірю.

- Так ти ревнива? - Усміхаючись, сідаю поруч із нею на дивані. Сподіваюся, мені вистачить сили на цю важливу розмову. Тому що, правду кажучи, на сьогодні мій ліміт сил вже витрачений і навіть резервні довелося відкопати. Там, у ванній, я звичайно ж постарався здивувати дівчину і тепер якщо мене кілька хвилин не чіпати я вирублюся до ранку, і навряд чи почую будильник.

- Раніше мені здавалося, що я не здатна ревнувати. Але зв'язавшись з тобою я відчула справжнісінькі ревнощі. …Коли побачила тебе з тією дівчиною.

- Це Саві, вона моя подруга. Дівчатам подобається зі мною дружити.

- Хм, ну ще б пак! - пирхає Алекса, хмурячись. Ревнива акула – це щось. – Отже?

- Справді, настав час оголосити результати, - тепер ми помінялися місцями, вона серйозна, а я веселюся. – Зізнаюся, що якийсь час я дотримувався принципу «ніяких романів на роботі», але ти дуже успішно ліквідувала цей мій залізний принцип, перекусивши його навпіл. Між нами справді щось є і наскільки це справжнє покаже лише час. Мені б хотілося продовжити з тобою спілкуватися та зустрічатися, і я не збираюся вдавати, що просто піддався слабкості. Мене тягне до тебе із страшною силою, ти майже ідеал моєї жінки…

- Майже? - Алекса насупилася ще сильніше.

- Даремно я це сказав. …Це тому, що я знаю тебе не настільки добре, може, ти взагалі перевершуєш усі мої очікування. Особливо, якщо ти ще й готувати вмієш.

- Ні, це не про мене!

- Гаразд, не нервуйся так, тоді це навіть на краще, бо до порожнього холодильника я вже звик. Але нам потрібно придумати правила, яких ми будемо дотримуватися на роботі.