Глава 7

Слухаючи, як посміюється Саві, переглядаюся з рудим котом. Я відразу його помітив, коли проходив повз вольєри з пушистиками. Він подивився на мене так, ніби все життя чекав нашої зустрічі, ніби ми ще в минулому народженні домовлялися зустрітися саме тут. Його закоханий погляд мене бентежить і водночас я вже відчуваю за нього відповідальність.

- Все ніяк не можеш заспокоїтись? Я вже жалкую, що розповів тобі про ці побачення наосліп. Ти ж не вважаєш мене ідіотом?

- Звичайно ні, просто… як уявлю собі цю сцену, - Саві смішно морщить свій носик. – Не можу повірити, що в тебе немає нікого.

- Саванно, ти віриш у кохання з першого погляду?

- Взагалі-то так, попри жахливий характер Раяна я закохалася в нього з першого погляду.

- Ось і я також. Мені здається в нього теж поганий характер, що він найбільше цінує свободу та особистий простір, але між нами виник незрозумілий зв'язок з першого погляду. Мене тягне до нього.

Переставши посміхатися Саві здивовано плескає очима:

- Тобто тобі подобається хлопець?

- Так, он той рудий. Я візьму його. Відчуваю, що ми створені одне для одного.

- Тьху ти, Майку! Я вже бозна-що подумала!

- О, жінки часто помиляються в мені. І я вже не один. Я зустрів дівчину. З нею було точно як із цим котом – побачив і пропав.

- Розповідай, - Саві вже встигла вхопити якогось цуценя, і поки він старанно облизує їй щоки, вона заворожено дивиться на мене в очікуванні історії. - Ти не можеш відмовити вагітній дівчині.

- Я й так збирався тобі розповісти, тож не треба погрожувати. Її звуть Алекса, вона дуже крута, вона просто адвокат від бога. Як добре, що вона зараз мене не чує, рано їй про це знати. Поки що ми з нею змагаємось за місце старшого партнера, тому прибережу компліменті на потім. …Якщо виживу в цій боротьбі.

- Майку, не будь таким капосним і пентюхом теж не будь. Дівчатам важливо, щоб їм говорили приємні слова. Не вішали локшину на вуха, не лестили, а щиро помічали їхні успіхи, підтримували. Для нас це важливо. Скажи їй, що вона чудовий адвокат і вона почне знімати зірки з неба. Може бути навіть для тебе. Тобі що важко?

- Ох вже ця жіноча коаліція! Скажу, адже ми буквально тільки вчора вирішили почати зустрічатися. Компліменти потрібно відважувати дозовано, кожен день потроху щоб на довше вистачило.

- Які чоловіки все ж таки дивні істоти. Захотілося сказати щось приємне коханій людині - говори відразу і начхати на манери пристойності і що тебе двадцять хвилин неможливо буде заткнути. Це зміцнює кохання, почуття укорінюються. Коли на мене накочує подібне я не стримуюсь, вивалюю на Раяна всі свої ніжні дурниці.

- Це тому, що ти вагітна, і в тебе скачуть гормони. Я так не можу, у мене характер інший. А ще Алекса страшенно ревнива, прямо як твій коханий Раян. Їм слід видати однакові значки. Сьогодні приревнувала мене до моєї сестри, прийняла її за мою подружку. Алекса дуже пристрасна, імпульсивна, цілеспрямована, безстрашна. Загалом, не дівчина, а стихійне лихо у спідниці.

- Тобі така й потрібна. Ти точно зважився завести домашню тварину? Це дуже відповідально. Тому що, якщо ти потім передумаєш і повернеш його назад, я перестану з тобою розмовляти.

- Ні, я його беру. Адже мені буде потрібна чоловіча солідарність. Думаю, він завжди буде на моєму боці, кіт ніколи не читатиме мені нотацій, кидатись колючою іронією та стягувати з мене ковдру.

- Тоді, може тобі потрібно було з самого початку шукати кота, а не дівчину?

- Ха-ха, як смішно. Смійся-смійся, тобі корисно.   

Купивши все необхідне у притулку для тварин: лоток, наповнювач, корм, миски і навіть іграшки, везу нового члена сім'ї додому і досі не вірю, що я на це наважився. Це все вплив Алекси, завдяки їй я став схильний до спонтанних рішень.

- Гаразд, друже, ввечері поговоримо, виберемо тобі ім'я, а зараз мені час мчати на роботу! Не хулігань тут у мою відсутність! – у відповідь кіт лише коротко нявкнув.

Насамперед заглядаю до неї в кабінет, і не побачивши там своєї акули набираю її номер:

- А ти вже втекла? Спеціально мене уникаєш чи це покарання?

- Може бути і те, й інше. Я збираю речі, у нас о шостій годині літак. Твоя сестра зі мною. Вона мені багато чого розповіла про тебе, симпатюля. Виявляється, ти в нас був скаутом і втратив цноту в університеті, - щебече Алекса в явно піднесеному настрої.

- Як же здорово, що найцікавішого моя сестра якраз про мене і не знає, - хмикаю в слухавку, навмисне дражнячи цю акулу. - Давайте я відвезу вас до аеропорту.

 - Самі впораємось.

- Все-таки ображаєшся на мене? Алексо…

- Ні, Майку, не ображаюся. Просто мені не подобається прощатися, ніколи цього не любила, це тяжко. А ще я хочу, щоб ти за мною добряче скучив. І коли я повернусь...

- Я покличу тебе на побачення, - усміхаюся і уявляю її обличчя. – Тоді я вже починаю сумувати. ...Алексо, дякую тобі, - додаю трохи помовчавши. – За те, що взялася захищати мою сестру. Я вірю в твій дар, у тебе справді талант захищати людей. Ти дивовижна, розумна та відважна. Мені пощастило, що я тоді так вдало роздратував тебе в ліфті і ти мене помітила.

- Насправді, мій милий наївний зайчику, я помітила тебе ще раніше, - її голос дивним чином змінився, став таким ніжним і м'яким. - Я зворушена, Майку. Приємно почути таке від тебе. Для мене це багато чого означає. Я теж чекаю нашого побачення, дуже-дуже, вже уявляю, як поцілую тебе після п'яти днів розлуки.

- Ти летиш на цілих п'ять днів?! - У мене навіть подих перехопило, захотілося плюнути на все і рвонути до неї. - Це довго. Як мені тебе дочекатися?

- Мужньо зчепивши зуби, - чую, як вона усміхається. - І я буду не проти, якщо через п'ять днів ти мчатимеш, розштовхуючи людей, зустрічаючи мене в аеропорту.

Не думав, що так буде на самому початку стосунків, але мені її дійсно не вистачає, а по телефону це зовсім не те, тільки подразнити себе і заробити безсоння. Вдень мене рятувала робота і деякі проблеми, які я допоміг розгребти Саві та Раяну, а вечорами, щоб не заплутатися в думках про Алексу, мене рятував Зевс, який взяв моду спати у мене на грудях. Кіт взагалі так органічно вписався в моє житло, ніби він правив тут вічно, а я завжди був його улюбленим слугою. А ще я помітив, що він уміє поблажливо співпереживати та слухати мене з виглядом «забий на цю фігню, чуваче». І тепер нашу міцну чоловічу дружбу не зруйнує навіть останній шматок ковбаси. Залишилося тільки дізнатися чи любить Алекса тварин, особливо котів, і чи немає в неї алергії на шерсть.