В ньому було те, чого не знаходила в інших

Розділ 19. Червоне плаття і туфлі.

Наступні два дні пройшли досить чудово. І вже наприкінці другого дня Мілана після роботи вирішила показати Анджелі Іванівній те плаття.

  • Добрий вечір, Анджела Іванівна.
  • Добрий вечір, Мілана. І як ти?
  • Я добре. А Ви як?
  • Так само. Що цікавого ти мені розкажеш?
  • Я не лиш розкажу, а ще й покажу. Пам’ятаєте, я Вам плаття обіцяла показати?
  • Так, пам’ятаю.
  • Ось коробка. Зараз відкрию Вам її і глянете.

Мілана відкрила, а там таке гарне атласне червоне плаття і такі гарні до нього червоні туфлі. Воно було прикрашене діамантами і туфлі теж. Анджела Іванівна аж рота відкрила.

  • О це ж краса.
  • Так. Це краса на відміну від його бандитської душі.
  • Це точно. Але скільки ж воно коштує? Мабуть весь наш дім.
  • Як два наші будинки.
  • Ого. Ну і багато ж в нього грошей. Що будеш робити з платтям?
  • Не знаю. Треба швидше позбутися цих речей.
  • Тоді хай щастить.
  • Дякую. Добре, Анджело Іванівно. Я вже спати буду збиратися.
  • Добре, Мілано. Іди вже спати. Завтра тебе чекають великі справи.
  • Ну так. Ну все я іду.
  • Добре. Іди.

І Мілана швидко пішла до кімнати. І з хорошим настроєм лягла на диван. Потім набрала Влада. Побажали один одному солодких снів. І пішли спати. Він в себе вдома, а Мілана тут.

Можливо, хтось скаже, що варто було би залишити такий дорогий наряд? Я не погоджусь. Якби з ним не було таких поганих спогадів, то можна було би залишити. Але для чого залишати з собою погані спогади? Від них лиш буде з’являтися сум.

А так як в нашої героїні нарешті з’явилась радість, то не треба її псувати сумними спогадами. Тут думаю всі зі мною погодяться.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше