В новому світі

Глава 4 Клуб хамелеонів

- Гаразд, я піду поки мене не знудило 

- Да ну боїшся що всусю?

- Ні просто не переношу кров

- Гаразд, буду сьорбати тихіше 

- Доречі а скільки тобі років - в його очах появився дивний вогник 

- Еммм.... А не ввічливо питатися скільки дівчині років. І доречі я за тебе старша.

-Та ну 

-Ну да. Якщо чесно ти можеш порахувати скільки мені років, ти ж так уважно мене слухав вчора

З цими словами він трішки зашарівся

Вона це замітила

-Ти що за всіма стежила вчора? 

-Та ні просто дивилась як мене слухають, ти був найуважніший 

З цими словами вона трішки нагнулась вперед, через це Леон відскочив назад 

-Що боїшся мене 

-НІ. Просто мені потрібен простір 

-Ну да, ну да 

-Тобі 220 років?

-Хммм, швидко порахував, рахуючи те що я тобі заважала 

-Так ти це спеціально 

Тепер він ще більше почервонів

" Цікаво це він від злості чи образи? "

-А скільки тобі років, малий?

-А не малий! Мені... 20 років, от 

-Ага ага хоть не бреши 

-Ну гаразд мені 17 

-От. Це вже краще. 

-О вже 8 часов треба передягнутися 

-Ооох вчорашнє вдягати? 

-А в тебе ж більше нічого немає да? 

-Ну да 

-О, то давай я тобі свою толстовку позичу. На мене вона велика, а на тебе має підійти

-Ок. Від будь-якої допомоги не відмовлюсь 

Вони пішли в кімнату

Келлі

" Він такий милий. Мені кофту запропонував. І все ж таки він мене боїться, це напевно через те що сталося за сніданком. А все таки він гарний. З під капюшона виглядає трохи коричневої чуприни, і очі гарні ( такого блакитного кольору я ще не бачила ) і тіло стройне ( хоч він це ховає під толстовкою ) якщо і зустрічатися то з ним. 

Стоп, стоп, стоп, про що це я  думаю - подумки вона вже встигла себе насварити за такі думки - він ще навіть неповнолітній, а я вже. От ще тоже."

" А цей Мортіс він просто ужасний. Такий зарозумілий. В нього такий ужасний характер. А ще *це ну да граємо дивоглядки* бісить. Він просто бісить ще й так вчора на мене дивився неначе я йому була щось винна але все таки в нього такий погляд і виглядає він так класно, якби не його характер "

 

Вони ішли по коридору. Келлі не замітила як вона там опинилася. Минулого разу вона не бачила просто, 

" треба буде наступного разу замітити " 

Коридор був не дуже вузький , напевно таку ілюзію створював колір - бордовий 

" Тут що все в темних або червоних  тонах. Хто тут був дизайнером? " 

Тут було багатенько дверей, кожна була свого кольору і на кожній була табличка

" О це кімната міфіків. Пам'ятаю коли туди зайдеш то там буде теж маленький коридорчик, двері дуже близько також була там ванна кімната. Тоді всі двері були відчинені і тому я їх замітила. На кожній двері було написано чия це кімната і висіла табличка чи є там хто, чи яка там була табличка? чи їх було дві? От морока "

Вона ще б довго думала, якби вони не прийшли  

На табличці було написано *легендарні*

Побачивши цю табличку вона остовпіла 

-Ласкаво прошу 

-Стоп! Ти що легендарка 

-Ну да, а що дивного. По мені не видно? 

Келлі ледве не засміялася. Вона думала він епік, а тут оказується 

-Ну , по тобі не скажеш, сама скромність 

-Хех

Вони зайшли. Там як і в іншиії кімнаті був невеличкий коридорчик, коло ванної стала черга з двох осіб. Двері в кожну кімнату були відчинені 

" Божечки та мені везе на відкриті комнати  та й нащо вони мені, там такий бардак що краще не роздивлятися вони напевно такі як в міфіків, зроблені для кожного своя " 

Підійшовши до дверей Леона він дістав свій ключ і відчнив двері

Побачивши мій здивований вираз обличчя він відповів

-Знаєш тут в мене такі сусіди що можуть заходити і виходити взявши якісь речі.  А я такого не люблю

-Розумію....

Вони зайшли в кімнату

Стіни були пофарбовані в зелених тонах і все виглядало як джунглі

На стінах були гілочки і квіти 

Також були малюнки хамелеонів 

-Круто, мені тут подобається

-Ти ще не все бачила

Він підійшов до стіни, підпалив сірника 

-Ой стіну спортиш 

-Ні не бійся 

Він підніс сірника...... і хамелеон змінив колір із зелений на червоний 

Потім він підніс кусочок льоду і хамелеон став синій 

-Сказати що я здивована це нічого не сказати -  Круто 

-Це особливість кожної кімнати. В кожної кімнати своя особливість 

-І її показують комусь лише близькому 

Вони навіть не помітили як в кімнати хтось зайшов 

Це був хлопець. Він був теж в піжамі ( хоча здається він був в ній вчора цілий день ) вчора поки  вона розмовляла вони коментували один з одним і перешіптувалися що не дуже сподобалося Келлі. 

-Я - Сенді, а ти Келлі це я вчора був і знав 

-Приємно познайомитись Сенді. А це правда про малюнки 

-Ну да в кожної кімнати своя особливість. Її знають або рідні або люди яким довіряють

-Ого 

-Ти не переживай наш Леончик це всім показує  дівчатам щоб здивувати 

-Та тихо ти. Не пали контору

-Да він багато з ким так розмовляв, зустрічався тому що вони знали таємницю 

-Ах, ти малий...

-Хто? 

-(Сорян)Засранець малий ти!

-Та не малий я 

-А те що ти  засранець ти не відкидаєш 

-Нуууу... Емм...

-Дякую Сенді за інформацією. З мене боржок 

-Ееееее,  а на мене вже увагу не звертаєте

-Ну так, ми просто потім поговорим 

-Дай кофтачку!

-Окей давай за мною 

Вони пішли в куток бо саме там знаходився шкаф.

На фоні всієї кімнати він відрізнявся. По-перше він був не з дерева, по-друге він був не в стилі джунглів а більше в стилі моря. Дверцята пересувні і на одній двері було встановлено зеркало.

Всередині знаходилися томстовки всіх кольорів і розмірів. Тут були і стандартні хамелеони, і акули, і навіть курчата.

-Тааааак який в тебе розмір? 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше