5. Новий дім

Я уже плачу за ліжком на якому зараз лежу, бо не знаю чи скоро знову зможу на ньому спати. Згадала, що ще досі не почала збирати речі, тому взяла синю джинсову валізу і почала збирати їх. Не брала багато, бо все ж мала надії, що швидко втечу додому, а потім в Лондон. Вечеряти зовсім не хотілось. Подзвонила Ліці і розповіла, що переїжджаю і збрехала, що справді кохаю того покидька. Про батька вона не знала, як і всі інші.

Зранку я дуже погано себе почувала. Боліла голова і були дуже заміні синці під очима. Щоб їх якось заховати, доклала максимум зусиль та прийняла душ. Одягнулась у піжаму та пішла готувати сніданок. Хотілось сирників із полуницею . Знала, що от-от за мною постукають у двері. Так і сталось. Я відкрила двері одному із людей Дмитра. Мама в той час була на роботі, а сестра в школі, тому плакати за мною чи проводжати ніхто не буде. Підтащила валізу до дверей і побігла бігом переодягнутися у спортивний костюм. Сьогодні волосся просто розпустила, взулася в кросівки. За вікнами моєї квартири стояв новенький чорний Fort Mustang.

Давно не їздила на таких машинах. Я мовчки спустившись ліфтом на майданчик сіла у цю машину. Ледь-ледь стримувала сльози, щоб не втекти назад додому і не пропускати пари. Вже дуже сильно сумувала за батьками та сестричкою. 

За вікнами цієї крутої тачки виглядав той самий, дуже гарний маєток, з якого мене нещодавно вишвирнули, як якесь сліпе кошеня. Зайшовши у ньогт показали мою спальну, подарували ноутбука. І добре що я не брала багато своїх речей із дому, тут ними завалена ціла гардеробна. Це взагалі була не якась спальна, а аж квартира. Тут був власний балкон, гардероб, ванна та туалет і сама спальня, де стояло дуже м'яке і велике ліжко. Мені тут дуже сподобалось. Коли я тут прибирала, в цій кімнаті зовсім не було меблів, а через день уже ціла спальня.

 - Доброго дня! Я Карина, ваша помічниця. Я можу вам чимось допомогти?

 - Ні, дякую. А ви не знаєте де Дмитрій Антонович?

 - Наразі зараз на роботі, але скоро має повернутися.

  Я впізнала цю Картину, саме її я в п'ятницю замінювала і прибирала замість неї. А тепер вона уже моя помічниця, хоча після вчора нею була я. Якось дивно.

Я ще десь годинки дві оговтувалася у своїй новій кімнаті, коли Карина сповістила мене про те, що уже приїхав Дмитрій. По шкірі проповзли сотні мурашок. 

Поки я себе заспокоювала до мене знову постукали у двері, це був Дмитрій.

 - Привіт! Як ти тут?

 - Хороша спальня в цілому, Дмитрію Антоновичу.

 - Спершу давай просто Діма. 

 - Ок. - відповідаю.

 - У тебе є якісь запитання до мене?

 - Звісно, дуже багато. От скажіть, чому саме я? 

 - Ти мені дуже підходиш, як дружина і це покращить мою репутацію. Я про тебе досить багато знаю, тому судячи з цього всього вибрав тебе. Тепер ти належиш мені і більше нікому. Не самій втікати чи дозволяти собі щось нерозумне, таке що ти собі нафантазуєш.

 - А я зможу бачитися з батьками чи продовжувати навчання?

 - Навчатись я тобі дозволю, але з батьками будеш зустрічатись лише з мого дозволу, з друзями теж. А і я думаю ти знаєш звідки беруться діти. До шлюбу я тебе чіпати не буду, але після нього на мою совість не розраховуй. За погані вчинки буду карати по- дорослому. Після шлюбу будемо спати разом, поки що насолоджуйся волею . 

 - Дякую. 

 - Зараз ідемо вечеряти . До речі завтра я організовую вечерю вчесть нашого майбутнього одруження, яке відбудеться через тиждень. Нажаль обирати тобі нічого не дозволю, окрім твого плаття, стилю, зачіски, меню і запросиш когось із своїх.

 - Добре. 

 - І зі мною ти маєш бути дуже покірною - поцілувавши у чоло, підвів мене і ми попрямували до столу. 

 Поки вечеряли весь час Дмитро говорив по телефоні, тому мені з ним починати говорити не прийшлось, чому я зраділа.  

 Після вечері я вирішила розпитати його про батька і він розповів, що борги уже сплачені, а завтра він вийде із в'язниці. Ну що ж, скоро потрібно видавати план в рух. На нещодавно подарованому ноутбуці замовила білети до Лондону на чотирьох. Підшукала готель, в якому ми зможемо тимчасово пожити і лягла спати. В кімнаті дуже приємно пахло ваніллю і я швидко заснула. Думаю завтра ввечері втечу повз охоронців,  крадькома підібравшись до вхідних дверей вночі. І полечу... Але поки що я так думаю.

Як думаєте, Лєрі вдасться втекти?  Залишайте свої зірочки і пишіть коментарі. Далі буде ще цікавіше...

💞💞💞