6. Майбутня втеча

Зранку я прокинулася від шороху у сусідній кімнаті - спальні Діми. Одягнувши піжаму пішла до коридору. Попрямувавши розвідати чому так шумно наштовхуюся на широкі груди Дмитра.

 - Обережніше! Що ти тут робиш, маленька?

   Тай правда він її так може називати, йому вже 29, а їй лише 19.

 - Вирішила прогулятись.

 - А я думав постежит за мною трохи вирішила. Зараз підемо поснідаємо. Сьогодні підеш вибирати собі весільну сукню. І не забувай про те,що у нас ввечері будуть гості. - нагадуючи, заложив світле пасмо волосся мені за вухо і усміхнувся.

      Я й навіть не знала, що такі люди як Дмитрій Антонович вміють усміхатися. На сніданок була дуже смачна запечена курочка із салатом. Я згадала, що мені потрібно відповідати на запитання.

 - Не забуду. В мене одне прохання. Якщо батька сьогодні відпустять, можна я навідаюсь додому?

 - Можна, якщо звісно встигнеш. В тебе значить на сьогодні дуже багато справ. І на вечері ти маєш виглядати чарівно, не забувай. Все я на роботу.

 - Ага, ну бувай. - заговорила коротко і повернулася до себе у спальню, а потім приймати душ.

 Можу оцінити, що Діма не поганий співрозмовник і поки що мені все підходить. Але від однієї думки, що ми з ним будемо займатися дорослою справою, вводить мене і в жар, і в мороз одночасно.

 Але довго так тривати не буде сьогодні навідаюсь додому, візьму рідних і втечу. Навіть минулого плану не потрібно.

***

Діма стримав обіцянку і батька уже відпустили. Я розповіла йому на що я погодилася, щоб його відпустили і він чесно кажучи був у шоці. Я сказала щоб вони негайно і швидко збирали речі і взяли всі свої гроші, що збирали на будинок за містом.

Квартиру прийшлось залишити на старенького сусіда і тікати, але ще була одна перешкода - мій водій та охоронець. І що мені з ними робити?

Треба викликати таксі і просити, щоб воно під'їхало з іншої сторони будинку, а ми перескочимо через вікно.

Через деякий час ми вже гнали зі швидкістю світла. Я надіялась, що все погане позаду. Так і було. Ми уже приїхали до аеропорту і пройшли паспортний контроль. Усе було вже добре. Але чому я така дурепа? Це все ж таки аеропорт!!

Але здається все  минулося і ніхто мене не зловив. Виходить, що якщо ми уже в літаку, значить про Діму можна забути. Я найщасливіша людина в світі. 

Через декілька годин ми були в Лондоні. Тут просто прекрасно. Усі гривні, що мали перевели в фунти і вийшло не дуже й то мало. Я знайшла той готель, де бронювала номер. Батьки були шалено раді і сестра теж. Всі думали що все вже позаду. Батько вирішив шукати нову роботу у столиці. Мати давно мріяла були Лондонським перукарем, тому одразу ж в день нашого приїзду, ввечері пішла на співбесіду. Ми з сестрою відправились за продуктами до супермаркету. Пізно ввечері, коли мама була дуже щаслива з новою роботою, а батько щось дивився у телефоні, я поклала сестру спати і збиралася сама. Але хтось постукав у двері серед ночі. Батьки цього не почули і сестра здається теж, тому що всі міцно спали, а лише у мене була безсонниця.

Я налякано підійшла до дверей і прокрутила замок на дверній ручці, тихесенько підштовхнула двері, але за ними нікого не побачила. Проникнувши глибше у густу темноту, теж було пусто і я почала приглядатися по сторнам. Різко зачинились двері нашого номеру і мої губи накрило великою важкою долонею якогось чоловіка. Лиця в темноті я не розпізнала. Подальші його дії мене дуже сильно лякали. Він не забираючи руки з мого рота і не відпускаючи, потяг мене до якогось номеру на іншому поверсі. 

У номері було темно і ця невідома людина зі всієї сили жбурнула мене на ліжко. Через секунд п'ять ввімкнула світло і я шарахнулась.

Це був Діма.

 - Краще би ти цього не робила. Я до тебе старався відноситись добре, як тільки міг. Але тепер старатись не збираюся, буду показувати себе таким, яким я є. Ти ж так хотіла покарання, зараз і отримаєш...

     Мої очі заповнюються сльозами, але з кігтів цього звіра вибратись вже не надіюсь . Він що хоче мене згвалтувати?!?!!?? Хто небудь, допоможіть!!!!

Ваш довгоочікуваний шостий розділ. Чекаю зірочок і коментарів. Дякую за підтримку.

💞💞💞