Розділ 3

Розділ 3 

Повернувшись додому, я ніяк не могла викинути з голови слова Каті. 

Недовго думаючи, я таки трохи проморочилась і знайшла сторінку, про яку так розпиналася дівчина. Звідки я знаю що це саме та сторінка? Дуже просто, Катя як і всі події в своєму житті виклала пост про це. Точніше, обурення з того що у Віки(саме так звати цю дівчину) більше фоловерів. Складність пошуку полягала, в пошуку цього на її сторінці. 

Зацікавившись, я і не помітила як переглянула майже всі пости дівчини. 

Якщо коротко, то у Віки вроджене ДЦП. У своєму блозі вона розповідала як їй живеться з такою хворобою. Наскільки важко було її батькам, та і самій дівчині. Адже ж не всі люди можуть зрозуміти. І завжди знайдеться той хто не сприймає таких людей за людей. Ще вона давала поради людям з обмеженими можливостями. Мушу визнати дуже важливі і як на мене влучні поради. 

Під кінець, я майже перестала звертати увагу, на всі дефекти спричинені хворобою. А в душі з'явилось неймовірне захоплення цією Вікою. Розуміння. Повага.  
Дівчина така добра і світла, що тобі самому мимоволі хочеться посміхатись. І попри те що вона сама інвалід, дуже активний волонтер.  

В свої двадцять п'ять вона зробила більше, ніж багато здорових людей роблять за все життя. 
Настільки соромно, як зараз мені ще ніколи не було. Тим паче не за себе, а за подругу. 

Я звичайно також підписалась на неї. І не знаю, чи тому що історія Віки настільки надихає, чи то сором за подругу, або ж заради заспокоєння совісті. Та я також пожертвувала невелику суму на рахунок вказаний у тому ж блозі. Дала собі слово, з кожної зарплати так робити. Мені від тих грошей не холодно і не жарко, а комусь вони дійсно потрібні.