В онлайн, також є правила!

Розділ 8

Розділ 8


Приходжу в кафе, намагаючись заховати страх подалі, тримати спокійну маску.

Присіла на своє місце, де завжди сиджу з Катею. Перше що зробила, повернула голову в сторону, з якої знімали те відео. І зустрілась з ним поглядом. Як я зрозуміла що це саме той на кого я чекаю? Та ніяк. Просто зрозуміла.

Чесно кажучи, я очікувала побачити… навіть не знаю кого я очікувала побачити, але точно не…красеня.

Знаю звучить банально, але хлопець (так молодий хлопець приблизно мого віку) справді красивий. Перше що кинулось в очі це красиві майже ідеальні лінії обличча, сірі очі. Темне волосся недбало стирчить у різні сторони, як не дивно це йому личило. А посмішка, голівудська. Вдітий хлопець в звичайні джинси і чорну футболку, хах точно так як я. От тільки в мене кроси білі, а в нього чорні з білою підошвою.

- Я звичайно волів би сидіти за іншим столиком, але думаю цього розу поступлюся тобі місцем. – мелодійним голосом сказав – Привіт доречі. Мене Ярик звуть, якщо що. Та якщо бажаєш може називати (привид) – і знову чарівна посмішка.

Я навіть трохи розгубилась, та миттю згадала хто передімною сидить. І строго нагадала собі, «за красивою оболонкою може ховатись справжнє чудовисько»
Хлопець розшифрував мій ступор по своєму, хоча майже вгадав.

- Я не виправдав твої уявлення образу (Привида)?

- Типу того. Гаразд, я чого тебе покликала – набравшись сміливості заявила – Ким ти приходився Віці?

- Тобто?

- Ти був їй родичем, близьким другом або що… - під або що я мала на увазі хлопцем, та чомусь вирішила не казати цей варіант.

- Ні. Я не був ні родичем, ні навіть знайомим. – спокійно відповів.

- Тоді чому ти так зреагував? Чому захистився за неї в коментах. І навіть після її смерті намагаєшся провчити Катю? 

- Ти справді думаєш що я ось так буду виливати душу дівчині яку вперше… ні бачу не в перше, а от розмовляю в перше.

- Я думаю що ти добра і розумна людина, а в людях я розбираюсь. 

І це була чиста правда. В людях я добре розбиралась. Інколи аж занадто.

- Ага, розбирається вона в людях, чому ж тоді досі спілкуєшся з «подружкою» якщо розбираєшся, то давно мала б зрозуміти яка вона.

Хах, і тут він цілком правий. Я збрешу в першу чергу сама собі, якщо скажу що не знала яка Катя. Знала. Як і те, що їй потрібен всього лиш один достатньо сильний поштовх, для того щоб змінитись. В яку сторону, залежить від того, хто і чим підштовхне її.

- Ти все зрозуміла, правда? По очах бачу. І коли ж саме ти це зрозуміла?

- Вчора. Катя почала розповідати. Після фрази : « Знаєш, я мабуть відчула те, що відчувала Віка після моєї витівки.» Ти хотів просто провчити її. Показати я це... Зробити те що мені все ніяк не вдавалось, підштовхнути її в правильному напрямку. Хоча спосіб зізнаюсь жорстокий.

- А по іншому не вийшло б. Тим паче, цей спосіб дає гарантію що подібного вона більше не зробить, навіть якщо захоче.

- З нею тепер не захоче спілкуватись жодна подруга, а соц мережі, як мінімум на найближчий рік будуть під табу.

- Про подруг, я б посперечався. По перше, вона сама винна. Відміть, вона сама в цьому винна, не будь вона такою…Емм, такою, в мене нічого б не вийшло. Хай скільки я б не знімав ті відео. Я просто відкрив правду. Тут зігралим мої принципи, я просто не люблю людей, які посміхаються в обличча, а за спиною брудом поливають. А по друге я навіть допоміг їй. Адже показав, що серед її так званих численних «подруг» лише одна справжня. А що до соц.мереж, думаю їй це піде на користь. Побачить трохи справжнє життя.

І все ж він правду каже. Хай як би мені не хотілось цього визнавати.

- А гроші? Ти повернеш їй гроші? Все ж можеш повірити на слово, вона справді дуже шкодує за свій вчинок. І визнає що все це трапилось виключно з її вини.

- А тут, вибач не можу допомогти. Я переслав їх на рахунок Віки. Її батьки, віддадуть їх на благочинність. Я подумав, що це буде така собі компенсація від Каті, за частку провини в смерті їхньої доньки. Я звичайно думав, що краще б вона сама це зробила. Та сумнівався в ній.

Впринципі, і тут він був правий. І напевно не була б Катя моєю подругою, я б цілком погодилася б з цим. А так, я все ж вважаю це кражею.

- То… тепер, ти залишиш її в спокої? Не будеш слідкувати, і всяке таке?

- Взагалі-то я і не слідкував. Просто, був поруч, коли вона викладала якийсь пост, з відміткою місця знаходження. І доречі раніше часто бачив вас в цьому кафе. А якось навіть брав квіти в твоїй кравничці. Правда тоді там була твоя подруга, Лєра здається. Ідея, зняти на відео, з'явилась тоді, як випадково почув вашу суперечку. Я так часто вас тут бачив, що вже встиг відмітити, що ти дуже спокійна і терпляча людина. Тож те як ти підвищуєш голос змусило звернути на вас увагу. А зрозумівши наскільки близький до тої теми, зацікавився. Того разу, ти швидко охолола. А потім дізнавшись про те що зробила Віка, мені захотілось, провчити Катю. В той же день, ви вже гучно посварились, а мені дійшло в голову зняти це. Потім кілька чисто випадкових, ну майже зустрічей з Катею, які я також зазняв. А з цього вже вийшов план, як її провчити.

- Зрозуміло. І як же ти це все провернув? Явно ж не сам.

- Власне сам. Я хакер. Взломав, сторінки Каті, залив туди відзняті відео, і заблокував їй доступ на деякий час. Геодані з її телефону, передаються на мій, тож я знав, що в дома її немає, і буде не скоро. Спочатку хотів просто повісити фото, щоб завжди пам'ятала до чого можуть призвести соц.мережі, хейтери, і ось такі (безневинні витівки).Але в кінці, передумав і чисто заради профілактики додав їй роботи. Як і що робив з карткою, розповідати не буду, тому що це проти законно, думаю наврядчи хтось схвалить мою діяльність, навіть знаючи куди я відправив гроші.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше