Доленосне рішення (4)

Після вечері з коханим чоловіком Соломія була на сьомому небі від щастя. Ніч у дівчини була безсонною, адже закохане дівоче серце раз у раз поверталося до щойно пережитих, приємних спогадів. Дівчина й досі відчувала на собі дотики могутніх пальців Андрія, та чула його дихання, не дивлячись на те, що в той момент їх розділяли кілометри. Соломія вертілася з боку на бік попри страшенну втому, але спогади про коханого не давали їй можливості зімкнути стомлені очі та провалитися в глибокий, відновлюючий сон.

На ранок Соломія наважилась поговорити з матір'ю щодо своєї подальшої долі. Звичайно, дівчина розуміла, що матір буде, м'яко кажучи, не в захваті від такої ідеї, але мала для неї переконливу промову.

Матусю, мені пропонують постійну роботу в юридичному бюро - непевно розпочала дівчина за ранковим чаєм.

Очі Тамари Сергіївна помітно округлилися і стали вдвічі більшими, ніж звичайно.

Тобто? - застигла спантеличена жінка.

У мене є можливість розпочати роботу в приватному юридичному бюро. Це може стати гарним кроком у моїй подальшій діяльності. Тільки уяви, поки мої одногрупники ходитимуть на пари та ламатимуть голову, де по закінченні навчання їм шукати роботу - я буду працювати здобуваючи нові знання та вміння. Розумієш? - із захватом продовжувала дівчина.

Ну, уявімо розумію, так! Але я не розумію, що ти збираєшся робити з навчанням? - суворо запитала жінка у доньки. - Мені просто цікаво, коли ти збиражшся вчитися, якщо пропадатимеш на роботі цілими днями, з ранку до вечора. А то й до пізньої ночі, як учора - зітхнула Тамара Сергіївна. - Я розумію, справа молода, подружки, прогулянки, але ж матері ти могла б і зателефонувати, попередити? - відійшла від теми засмучена жінка.

Момочко, пробач. Спочатку я була зайнята роботою, а потім подумала, що роботою зайнята ти, і не захотіла тебе зайвий раз турбувати. Не переживай, я вже не маленька - обійняла Соломія засмучену матір. 

 Угу, не маленька. Якраз у такому віці, аби творити різноманітні справи, зсилаючись на свою дорослість та досвідченість. А потім чухати голову - серйозно сказала жінка. - Доню, а може ну її, ту роботу, га? Ми ж не сидимо голодні, ти отримуєш стипендію, я теж маю непогану зарплату. Не бідуємо ж, га? - продовжила переконувати Тамара Сергіївна.

Мамо, ну звичайно ми не бідуємо. Але ж мова зараз не про це. Справа в тому, що в мене є шанс отримати практику у одному з найкращих юридичних фірм міста. Чи ти думаєш, що такі шанси випадатимуть мені дуже часто? От бачиш, тобі нема чого сказати, бо сама чудово розумієш, що я маю рацію. Матусенько, дозволь мені самій обирати шлях у своєму житті. Я так хочу! Я впевнена, що роблю правильно! А від заочної форми навчання ще ніхто не помирав. А як ідуть дівчата з педагогічного на третьому курсі працювати у дитячий садок? Уявляєш, нещодавно зустріла в маршрутці однокласницю Оксану, ту, яка пішла в педагогічний, пам'ятаєш? Так от, вона перевелася на заочну форму навчання і пішла працювати в садочок. У неї в групі двадцять трирічок, уявляєш? А їй не страшно, вона в захваті від своєї роботи. А знаєш, яка у неї зарплата? Як моя стипендія! - не чекаючи відповіді від матері продовжувала стурбована Соломія. - І батьки Оксанку підтримали, бо це її рішення та її бажання, мамо!

Після такої промови Соломія затихла. Гнітюча тиша нависла над жінками, ніби, ось-ось збираючись заповнити кожен сантиметр квартири та захопити всю вулицю і Всесвіт. Тамара Сергіївна не дала тиші втілити свій план і почала розмову:

Бачу, доню, ти налаштована рішуче. Та і я не проти, хіба ж я тобі ворог? Просто ще трішки б ти могла побути дитиною, мати канікули, безтурботне життя. А з роботою буде важко. Важко вчитися, менше матимеш вільного часу. Та й заочне навчання - така собі альтернатива - підбила підсумок стурбована матір.

Матусенько, а ти ж навчалася заочно, працювала і мої пелюшки при цьому прала. Зауваж, це все ти робила сама. - сказала Соломія.

Так, доню, робила. У мене не було іншого вибору. - схилила голову Тамара Сергіївна.

Мамо, вибір є завжди. Хоч він не завжди передбачуваний, але він - є. 

Доню, я розумію це. Але мені б дуже хотілося, щоб ти ще якомога довше побула дитиною. Ось і все. Але якщо ти вирішила і не шкодуватимеш про своє рішення - я буду щаслива за тебе - усміхаючись обійняла дочку матір. -До речі, дзвонив Сергійко, у нього для нас якась важлива новина, якою він сьогодні хоче з нами поділитися - перевела розмову Тамара Сергіївна.

***

З Сергієм Соломія познайомилась, коли пішла до другого класу. Приємний хлопчик п'ятикласник став її найкращим другом, а згодом - і братом. Мама Соломії з татом Сергія працювали разом в одній компанії, їхні відносини тривали більше двох років, перш, ніж чоловік вирішив освідчитися жінці. Так як у обох були діти, батьки вирішили спершу налагодити контакт між дітьми, а згодом - сказати про свої відносини. Так і сталося. Після одруження Сергійко з Віталієм Михайловичем переїхав до Соломії та її мами. Свою квартиру чоловік здав, а оселя коханої дозволяла сім'ї з чотирьох осіб жити доволі просторо. Та й квартира жінки знаходилася у зручному мікрорайоні, що зробило вибір на її користь. Сергієві довелося перейти в школу, до якої ходила Соломія, адже до неї було значно ближче. Та й сподобалося хлопцю в ній більше, аніж у попередній.

Діти разом ходили до школи та добиралися разом додому. У Сергія було більше уроків, ніж у Соломки ( так пестливо називали її члени сім'ї), тому дівчинка чекала на зведеного брата на групі продовженого дня і після його уроків вони разом ішли додому. Згодом, батьки записали дітей на гуртки. Сергієві захотілося займатися боксом, а Соломії - танцями. Також діти вирішили займатися музикою - Сергій ходив на гітару, а Соломія обрала гру на фортепіано. В школу та зі школи діти ходили разом, як і на гуртки та до музичної школи. Викладачі дивувалися, які дружні діти та з насолодою спостерігали за ними.

З часом їх дружба не зникла, а лише зміцніла. Сергій із Соломією ділилися секретами, часто ходили в кіно, їздили з батьками до бабусі в село полоти бур'яни на грядках та копати картоплю. У них було таке враження, що вони однієї крові, хоча й не були біологічно рідними.