Змова

Максим не знав, як розпочати розмову з Соломією про її шантажиста. Він довго міркував, зважував усі обставини та довго наважувався на правильне рішення. Хай там як, але правильне рішення було дуже складно прийняти. Чоловік розумів, що такі подробиці виб'ють землю у Соломії з-під ніг і вона може почати передчасно народжувати, а хто зна, чим обернуться пологи на такому ранньому терміні. Прийнявши остаточне рішення чоловік поставив Сергія перед фактом:

-Слухай, друже, давай збрешемо, відтягнемо час відкриття правди на післяпологовий період. Ти розумієш, чим Соломії та її дитині загрожуватиме правда? - серйозно допитував Максим Вікторович свого друга.

-Звичайно, ти маєш рацію, але треба придумати, що сказати, аби це було схоже на правду, - погодився Сергій.

-Так, для професійного адвоката така собі брехенька одразу відкриється. Тому, тут треба не так вигадувати, як відтягувати. Але знову ж таки, як відтягувати, якщо вона знає всі тонкощі ведення кримінальних справ. Може, мені кудись "поїхати" до пологів? А що, не відповідатиму на дзвінки, зникну з радарів. Як тобі мій геніальний план? - зацікавлено спитав Максим у товариша.

-Ні, ну в принципі нормально. А тільки-но вона народить, як одразу можна буде відкривати всю правду. Головне - відтягнути час, ти маєш рацію! - похвально сказав Сергій. - До речі, я вже оформив усі папери на кондитерську, отже можна починати її по-троху облаштовувати. Дівчата вирішили самостійно підібрати дизайн і допомогти з ремонтом. І економія, і антистрес, - зрадів Сергій, - а антистрес для них зараз як ніколи доречний. Свєтці наші шибеники мозок виносять, а Соломія...то взагалі тяжкий випадок. Дуже багато на її долю випадає негативу, на який, навіть, негідники не заслуговують, не те, щоб вона.

Чоловіки затихли, мабуть у кожного з'явилися власні думки, почуття та емоції.

-До речі, Макс, зовсім вилетіло з голови. Мене відправляє шеф на три тижні до столиці у справах. Якщо все вигорить, то у нас з'явиться ще одна філія, керівництво якої дістанеться мені, - радісно повідомив Сергій. - Тільки тоді тобі доведеться шукати "план Б", адже мені було б спокійніше, щоб ти був у моїх на підхваті, раптом щось. І допоміг би з ремонтом.

-Ну ти даєш! - викрикнув здивований Макс. - Ти б іще в день від'їзду згадав про свою поїздку! Я тут створив майже ідеальний план, а ти все зруйнував. От не знаю, придумуй тепер що хочеш та кажи своїй сестрі про її справу з шантажистом, зрозумів? - суворо посварив слідчий свого товариша.

-Що тут незрозумілого!? - зітхнув Сергій розуміючи, що вигадати правдиву історію за короткий термін буде складно, але і правду сказати буде ще важче. - До речі, до пологів Соломія хоче переїхати у свою квартиру. Вона вважає, ніби, нас обтяжує, заважає, не дає спокійно та вільно дихати, - занепокоєно ділився своїми переживаннями Сергій. - І знаєш що прикро? Те, що вона вперлася рогом і все, більше нікого слухати не стане, хоч скільки б їй ми не говорили, що це не так. І ще, здається, ми незабаром теж будемо батьками вже втретє, - боязко поділився радістю з другом Сергій.

-Вітаю, друже! Ти молодець, дуже радий за тебе! - щиро усміхнувся Макс стукаючи Сергія по плечу.

-Слухай, старий, можливо, тобі вже час обзавестися сім'єю? Час невпинно летить, не встигнеш обернутися, як на порозі буде старість? А там що, захід життя не за горами. А що залишиться після нас? Кількість розкритих справ, або створені архітектурні об'єкти? Звісно, ні. Після нас може залишитися лише створене нами життя, продовжувачі роду нашого, наша любов, - усміхнено сказав Сергій.

-Згоден з тобою друже, але як силоміць змусити серце покохати знову? Як вселити в нього життя, віру та кохання? Якби я мав відповіді на всі ці запитання, то вже досі, мабуть, був би щасливим, а так… - Максим поринув у свої думки та віддалився від розмови з Сергієм. Чоловік з радістю уявляв, якою б зараз могла бути його дружина та дитина, але з гіркотою повернувся до сьогодення, де його коханих вже давно не було...йому залишилися тільки спогади та мрія про те, як би зараз все могло бути, але вже ніколи не буде.

Очі молодого чоловіка миттєво наповнилися болем та відчаєм. Він - мужній, сильний та відчайдушний чоловік, майстер своєї справи, принциповий слідчий та суворий керівник - опустив руки під час пережитого горя. Він не зміг протистояти системі, яка залишила винуватця його горя на свободі. І якби не сумління адвоката негідника, все б залишилося так, як і було. То для чого взагалі ця принциповість та непорушність, якщо ти елементарно не можеш захистити рідних та близьких? Якщо ти не можеш покарати кривдників та порушників? Навіщо взагалі життя без кохання та сім'ї? Що по собі можна лишити, крім любові та нового життя? Сергій має рацію - сім'я - це найдорожче, що може мати людина. Але як можна знову заводити сім'ю, якщо тобою керує страх? Страх втрати та смутку? Як можна знову кохати, якщо кохання до загиблої Христини ще не викорінилось із почорнілого від болю й туги серця? Питань було значно більше, ніж відповідей, але дізнатися їх розгадку було неможливо.

Тим часом Соломія активно збирала речі та мріяла про переїзд до своєї квартири. Вона любила сім'ю брата, адже ці люди були найближчими у світі, але розуміла, що їм важко доглядати за нею, а якщо з'явиться малюк, то взагалі спокій сім'ї буде під великим питанням. Майбутній мамі було лячно від того, що вона залишиться у своїй квартирі сама, але з іншого боку, вона там останні роки й жила сама, в чому причина страху. Страх був зрозумілий, адже молода жінка переживала, чи вдасться їй самотужки доглядати синочка. Чи зможе вона про нього турбуватися, чи впорається самотужки з материнством?

Соломія не розуміла, що робитиме, якщо раптом у малюка підніметься температура та як чинити, якщо занедужає сама. Тривоги майбутньої мами цілком зрозумілі, адже коли в свідомому віці обираєш материнство, то чудово розумієш, що життя таким як було колись уже ніколи не буде.

Майбутню маму турбувало і те, що за документами вона буде " мама-одиначка". Вона ніколи не засуджувала таких жінок, але не думала, що з бажаною дитиною автоматично отримає статус "одиначки". Як до цього факту віднесеться син, коли підросте? Чи не буде йому соромно за те, що мама не обрала йому гідного батька, замість якого доведеться придумати байку про тата-льотчика, або моряка, який задовго до народження сина зник з радарів?