Випадкові зустрічі

Життя Соломії неквапливо йшло вперед та з кожним днем наближало її до очікуваної дати пологів. Жінка переїхала до своєї квартири та, практично, щодня їздила до кондитерського в якому йшов ремонт повним ходом. Цікаво було те, що ймовірне відкриття закладу припадало на дату пологів, тому майбутня мама подвійно хвилювалася.

В четвер молода жінка відправилася на консультацію до лікаря, що спостерігав її вагітність. Заодно, мала зробити планове УЗД щоб переконатися, що з малюком все гаразд і організм готовий до його появи на світ. Через великий живіт Соломія на певний час відклала кермування автівкою, а до пункту призначення добиралася на таксі. Вийшовши з машини Соломія застигла на місці. Навпроти неї стояв Олексій та рився у багажнику своєї машини. Неочікувана зустріч застала зненацька майбутню маму і на одну мить їй, навіть, здалося, що цей чоловік справді кращий, ніж вона про нього думала. Підійшовши до нього ближче Соломія сказала: 

-Привіт! Яким вітром тебе сюди занесло? 

- Привіт! О, яка неочікувана зустріч, - ухилився здивований чоловік.

- Ти не очікував мене тут побачити, чи просто гарно граєш роль здивованого? - серйозно запитала Соломія.

- Та от, проїздив неподалік та й машина щось приборохлила, от і згадав, що тут є стоянка, став, ремонтую, - розгублено виправдовувався чоловік.

- Ремонтуєш? Дивно, ніколи не думала, що в позашляховика інша будова і його життєво-важливі органи знаходяться в багажнику, а не під переднім капотом, - роздратовано кинула у відповідь жінка.

- Ти так погладшала, тебе одразу і не впізнати! - швидко змінив тему розмови чоловік, не подумавши, що комплімент, м'яко кажучи, невдалий.

- Так, я погладшала, і навіть ходжу без макіяжу, уяви! А ти як був брехливим бабієм, то так ним назавжди і залишишся, - з насмішкою вколола у відповідь майбутня мама. - Ремонтуй своє авто, - засміялася вголос жінка, - а мені час. Бувай.

Так і не зрозумівши, що біля жіночої консультації забув Олексій, дівчина й не намагалася розгадати цю таємницю. Те, що він був здивований її побачити - було видно неозброєним оком, значить, приїхав він сюди не заради їхньої зустрічі. Те, що він придумував правду на ходу, теж було ясно, як Божий день, бо не знав як викрутитися, тому і варився, ніби, муха в окропі натягуючи на обличчя дурнувату посмішку.

Відвідавши лікаря, жінка зробила УЗД. Її щастю не було меж, адже вона знову побачилася зі своїм синочком, який кивав їй своїми крихітними пальчиками з екрану монітора. Новина про те, що з малюком усе чудово змусила Соломію заплакати, від радості. Прийшовши до тями радісна Соломія почала збиратися додому. Поспілкувавшись ще декілька хвилин з лікарем, майбутня мама вийшла в коридор. По дорозі до виходу їй потрапила на очі жінка, яка, здавалося, була візуально знайома. Але хто вона, Соломія одразу не могла пригадати, це  й не дивно, стільки жінок за все життя промайнуло перед її очима. Лише вийшовши на подвір'я і вдихнувши свіжого, морозного повітря жінка пригадала обличчя незнайомки. То була дружина Олексія!

-Так от чого він злякався, щоб його не засікли! - прошепотіла собі під носа майбутня мама підходячи до машини, біля якої крутився брехун-Олексій.

- Як справи? - ніби, між іншим поцікавився чоловік.

- Краще, аніж в усіх, - усміхнулася у відповідь жінка та не зупиняючись пішла до чекаючого на неї таксі.

Олексій з непорушним виглядом залишився на місці, але в якийсь момент покинув відкриту автівку та побіг вслід за Соломією:

-Пробач, я не хотів, щоб усе складалося саме так. Я наговорив цілу купу дурних слів, яких не мав казати. Я просто не знав, як вести себе в такій ситуації. Пробач, що я не був поруч з тобою у складні моменти та втікав, немов, щур із корабля. Мені справді було добре з тобою, і я хочу бути з тобою, дозволь мені виправити свої помилки. Дозволь стати батьком для нашої дитини, - беручи Соломію за руку сказав Олексій.

- Скажи чесно, що ти робиш біля жіночої консультації? - дивлячись прямо у очі запитала майбутня матуся.

- Чекаю на одну людину, - зніяковіло сказав Олексій різко опустивши голову.

- Кого ти чекаєш? - продовжувала допит Соломія.

- Пробач, але я не можу дати відповідь на це запитання, - чесно відповів Олексій. - Але обіцяю, щойно з'явиться така можливість, я все тобі розповім, якщо буде цікаво.

- Знову казка в яку маю повірити? Тобі самому не набридло? Скільки вже можна брехати?! - не стрималася Соломія та нагримала на чоловіка.

Якомога швидше жінка втекла з місця події та вскочила у таксі, яке давно на неї очікувало. Назвавши адресу, молода жінка відкинулася на задньому сидінні авто і спробувала заспокоїтися, але попри всі її сподівання, серце зрадливо вискакувало із грудей і незрозуміло, чому більше - від швидкої ходи, чи того, що побачила Олексія, обличчя якого тепер стояло перед її очима.

Повернувшись додому Соломія хотіла з кимось обговорити сьогоднішню ситуацію, але з сумом розуміла, що нема з ким поділитися. Свєтка, мабуть, як і Сергій категорично проти Олексія, тому її порада була б абсолютно очевидна. З Сергієм - взагалі без варіантів. Мама? З мамою молода жінка соромилася обговорювати такі теми, тому, з розпачем розуміла, що поговорити абсолютно нема з ким, а так хотілося виговоритися. 

Приготувавши легку, смачну вечерю майбутня мама увімкнула телевізор для фону та сіла вечеряти. Після прийому їжі, молода жінка хотіла попити чай, але її плани перебив дзвінок у двері.

-Хм, дивно, хто це може бути? Я ж нікого не чекала, - здивувалася жінка та поглянула на екран домофону.

За дверима стояв Максим та нервово постукував пальцями по дверній ручці. Здивована дівчина швиденько відкрила двері та промовила:

-О, привіт! Не очікувала тебе побачити на порозі власної квартири, - усміхнулася Соломія Максимові.

- Привіт! А чому ти слухавки не береш? - запитав серйозно чоловік.

- Трубку? - перепитала Соломія. - Та мені ніхто й не дзвонив, здається, - невпевнено сказала жінка.